Як відомо, за рішенням Президії Федерації профспілок України 24 травня нинішнього року у місті Києві відбудеться Всеукраїнська акція протесту – пікетування Кабінету Міністрів...
Як відомо, за рішенням Президії Федерації профспілок України 24 травня нинішнього року у місті Києві відбудеться Всеукраїнська акція протесту – пікетування Кабінету Міністрів. У ній візьмуть активну участь шахтарі держави. Про те, що спонукало їх долучитися до цього протестного заходу, – розмова нашого кореспондента з головою Волинського теркому працівників вугільної промисловості Юрієм Калістратовим
Алла ЛІСОВА
- Зовсім не випадково, - розпочав Юрій Іванович, – останнім часом профспілка шахтарів веде непримиренну боротьбу, спрямовану на соціальний захист своїх працівників. Бо, відверто кажучи, хоч про це замовчується, зараз в Україні робиться все для того, аби зробити дешевою найману робочу силу, для чого занижуються посадові ставки і оклади, а соціальні гарантії згортаються. - Зовсім недавно ЦК профспілки вугільників готував триденний страйк, який не відбувся. Чи не є участь у майбутньому пікетуванні своєрідним продовженням вашої боротьби? - Розпочну з того, що найближчим часом різко збільшуються ціни на газ, електроенергію, що потягне за собою безумовне зростання інших послуг і товарів. Разом з тим подібні радикальні кроки ніхто не погоджував з профспілками, що є неприпустимим. У той же час шахтарі з травня минулого року працюють на мінімальній тарифній ставці першого розряду у 237 гривень, незважаючи на те, що у бюджеті держави з 1 січня нинішнього року встановлена мінімальна ставка 350 гривень. З цього приводу ми пройшли усі сходинки трудових спорів на рівні міністерств – вугільної промисловості, праці і соціальної політики, національної служби посередництва і примирення. А віз і нині там. Мінвуглепром фактично пішов на порушення галузевої угоди і дає вказівки керівникам регіональних підприємств, аби прийняті коефіцієнти при розрахунку з робітниками не використовувати. Окрім того, і надалі шахтарям невчасно виплачується заробітна плата, ведеться неповний розрахунок енергогенеруючих компаній з шахтарями за відвантажене вугілля і т. д. - Юрію Івановичу, але ж напередодні виборів з уст прем’єр-міністра Юрія Єханурова, міністра вугільної промисловості Віктора Тополова та інших високих посадовців, які відвідали Нововолинськ, звучали запевнення, що питання вирішаться. - Обіцяли всі, що й ціни на газ та інше для населення не будуть підвищуватися. Стосовно шахтарів, то був виданий навіть наказ № 31 про підвищення тарифних ставок і окладів, але все зависло у повітрі. Не допомогли й звернення до Президента України Віктора Ющенка і ряду міністрів з приводу ігнорування галузевої угоди. Більше того, є рішення міжвідомчої комісії з питань енергетичної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України, де констатується кризова соціально-економічна ситуація у вугільній галузі і даються конкретні завдання різним посадовцям. Але, на жаль, головуючий Анатолій Кінах, підписаний під цим серйозним документом, уже... народний депутат. А ми, виходить, пересічні громадяни, вже нікому не потрібні, нам вже нема до кого звертатись. Бо, скажіть, як вижити нині на мінімальну пенсію в 360 гривень при нинішніх цінах, які починають катастрофічно „лізти” вгору. Газ, електроенергія, залізничні перевезення – зрозуміло, потягнуть за собою зростання цін на все. - Але ж доводилося чути не раз, що в наших шахтарів, які працюють і які йдуть на пенсію, не такі вже й малі прибутки. - Посудіть самі. На сьогоднішній день прохідник наших шахт отримує 1 906 гривень, робітник очисного вибою - 2 086. Чи, може, зарплата представників цієї каторжної і небезпечної професії порівнятись із зарплатою чиновників або народних обранців? Те ж саме стосується і пенсій. А нехай високі чиновники підуть і подивляться, в яких умовах у лежачому і напівсидячому стані без нормальних засобів індивідуального і колективного захисту працюють наші шахтарі! Але на це ніхто не зважає. І тому висновок один: у державі нема керованості суспільними процесами. Тому немає сумніву, що гірники дружно підтримають акцію протесту. Президент сказав, що багаті поділяться з бідними , але того ми поки що не бачимо. Як і не відчуваємо конкретних кроків по втіленню у життя однойменної програми „Десять кроків назустріч людям”. Тому після прийняття Президією ЦК профспілки працівників вугільної промисловості постанови про участь гірників в акції протесту члени президії нашого теркому вирішили направити до Києва 14 чоловік. Разом з тим, за неофіційними даними, з Нововолинська у пікетуванні Кабміну мають взяти участь 50 чоловік. - Не раз, напевно, ви чули закиди, що шахтарі вимагають багато, а видобуток вугілля невисокий. - Це неправда. В Україні мало би добуватись 80-82 мільйони тонн вугілля. І це реально, якби держава повернулася обличчям до гірничої галузі. Адже запасів вугілля в країні є на років 500. А газ і надалі ж буде дорожчати. Інша справа, що в нас застарілі технології видобутку. Та це вже не вина шахтарів – п’ять років галузь взагалі не дотувалась, відсутнє держзамовлення на видобуток вугілля. А на прикладі десятої шахти, яка будується з 1989 року, ми бачимо, як у нас дбає керівництво про розвиток альтернативних видів палива. Тепер вже поговорюють, що перше вугілля на 10-й видобудуть лише у 2010 році. Що стосується наших діючих шахт, то вони справді відпрацювали свої запаси і працюють на позабалансових. Але при нормальному фінансуванні вони можуть давати вугілля ще років10-15. І в минулому році, наприклад, із плановим завданням „Волиньвугілля” справилось. - На що сподіваються шахтарі, збираючись на акцію протесту? - Насамперед ми хочемо продемонструвати робітничу солідарність, віримо у те, що врешті під тиском тисяч громадян України припиняться у державі політичні чвари і суперечки за розподіл портфелів і ті люди, яким дано великий аванс довіри, почнуть розробку цілісної соціально-економічної програми. А то так і напрошується фраза великого Михайла Грушевського: погано, що нами керують українці, які не люблять Україну.
