Золота осінь тішить щедрими дарами: гриби самі у відра скачуть - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.50 € 34.15
Золота осінь тішить щедрими дарами: гриби самі у відра скачуть

«Тихе полювання» у розпалі.

Фото Pixabay.

Золота осінь тішить щедрими дарами: гриби самі у відра скачуть

Перший тиждень листопада дарує тепло, тож грибний сезон у розпалі. Опеньки, гливи, зеленички, і звичайно, боровики місцями можна косою косити

«Я вже два рази завершував сезон, але, як показує практика, грибник так само це робить, як завзятий курець кидає курити: безліч разів… — ​зізнається у фейсбуці лучанин Тарас Ковальчук. — ​Своїх сімнадцять літрів «каліброваних» зібрав. Спочатку вибирав лише «боровикоподібні» і все чистив, а крайніх 2 л, щоб добрати відро, то вже як виходило», — ​хвалиться «уловом» чоловік.

Головне будьте обережні, відкидайте підозрілі чи невідомі вам екземпляри. Бо, як кажуть, грибники як сапери: помиляються один раз.

Постійні грибники вже мають «свої» місця, тож не кожен поспішає відкривати їх іншим. Однак є такі, які радо діляться координатами. Так неподалік Колок є місцина, яка називається Міляшин. «Польські гриби росли плантаціями, неначе опеньки, до поодиноких не хотілось навіть нагинатись», — ​інформує Анатолій Заклекта у фейсбук-спільноті «Грибники Волині». Ксенія Кіняєва у Троянівці Маневицького району вполювала зелениці, а Олександр Войтович — ​білі гриби на так званій Бетонці — ​на посту наліво (в бік Ковеля) 391–393 км траси.

Поки не почнуться заморозки, волиняни ще можуть прямувати на тихе полювання до лісу, або… у квітник. Як наша колега Людмила Якимчук із Ківерців — ​назбирала опеньків і в ліс не ходивши… «Колись так мама могла піти на грядки біля хати і принести з малинника добру миску опеньків… Певно, й мені сьогодні трапилося таке щастя… У квітнику», — ​похвалилася ківерчанка.

Ну що ж, золота осінь тішить щедрими лісовими дарами. Головне будьте обережні, відкидайте підозрілі чи невідомі вам екземпляри. Бо, як кажуть, грибники як сапери: помиляються один раз.

Ірина ПАСІЧНИК.

Ми з моєю любкою — ​як голуб з голубкою

Таке чи подібне порівняння закоханих із цими птахами доводилося чути, певно, всім. Мені ж нещодавно пощастило побачити на луцькій вулиці пару сизих красенів.

Пернаті, вмостившись на електричних дротах, лагідно воркували, не зважаючи на жвавий потік людей та автівок. Як тут не повірити орнітологам, які стверджують, що голуби — ​моногамні птахи, які паруються раз і назавжди, а під час своєрідного шлюбного танцю воркують, чистять одне одному пір’я і, стикаючись дзьобами, ніби цілуються?
Запримітивши пташину ідилію, перехожі зупинялися помилуватися романтичним видовищем — ​і враз світлішали лиця, зникали втома, проблеми, зажура, натомість розцвітали усмішки, хтось поринав у спогади, хтось — ​у мрії…

Читайте також: «Я ваших лелек знімати не буду» – відповідь місцевого депутата олинянці, у якої птахи на комині хати звили гніздо.

Як мало треба людині, щоб змінився настрій, — ​усього лиш пару голубів на тлі осіннього надвечір’я! Чи кленовий листочок у сонячному промінні… Або ж дощову краплинку, що виблискує перлиною в павутинці… Може, ми просто розгубили здатність помічати такі милі дрібниці і радіти життю?

А ще тієї миті подумалося: мабуть, недаремно голубів, як і лебедів, вишивають на весільних рушниках. Бо хіба ж не в тому щастя, щоб жити, як голуб із голубкою?

Надія АНДРІЙЧУК.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.