Пішов у засвіти 99-річний волинський ветеран, який залишив автограф на стіні рейхстагу - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.38 € 33.78
Пішов у засвіти 99-річний волинський ветеран, який залишив автограф на стіні рейхстагу

Вічна пам’ять!

Фото: Волинські новини.

Пішов у засвіти 99-річний волинський ветеран, який залишив автограф на стіні рейхстагу

21 листопада на 99-у році життя помер учасник Другої світової війни, людина-легенда Ілля Ілліч Сизонець

Сумну звістку повідомили в обласній організації ветеранів.

Свій бойовий шлях молодший лейтенант Ілля Сизонець розпочав 22 червня 1941 року в Бресті. Вже на початку липня, відступивши з міста-фортеці, його взвод став фактично першим партизанським загоном на території України. В лавах народних месників в 1941-1944 роках воював на території Волині і Білорусі, брав участь у багатьох розвідувальних та бойових операціях. Його взвод пустив під укіс 25 ворожих ешелонів, він особисто – 13.

 Майже 65 літ тому Ілля Ілліч Сизонець волею долі став партизаном: група червоноармійців, які в перші дні війни обороняли залізничний вокзал у Бресті, а серед них і він, 19-річний випускник артилерійської школи, після запеклого нерівного бою, опинившись в оточенні, змушені були пробиватися до своїх.

У травні 1945-ого він залишив автограф на стіні рейхстагу: «Сизонець із Херсона».

Але оскільки ворог уже просунувся далеко вглиб радянської території, вирішено було залишитись в поліських лісах, щоб воювати з німецько-фашистськими зайдами партизанськими методами. «Переглядаючи списки партизанських частин і з’єднань,— згадував колишній начальник Білоруського штабу партизанського руху П. З. Калінін,— ми в кожному з них зустрічали бійців і командирів радянських збройних сил, що різними шляхами прийшли до партизанських загонів».
Таким чином, з літа 1941 по березень 1944 року разом з іншими співвітчизниками — білорусами, українцями, росіянами — молодший лейтенант Сизонець нещадно нищив на білоруському і волинському Поліссі ворога, воюючи на «фронті без флангів». Він з неприхованою гордістю згадує про своє партизанське минуле:
— В 1941—42 роках довелось партизанити у Барановичівській області, потім воював у складі партизанського загону імені М. Щорса у Пінській області, з квітня 1943-ого по березень 1944-ого командував розвідувально-диверсійним взводом у партизанському загоні імені Г. Котовського Брестського партизанського з’єднання.

Найчастіше доводилось юнакові, що досконало знав німецьку мову (народився на Херсонщині і виріс серед німців-колоністів), ходити у розвідку. А на рахунку їхнього взводу 25 знищених ворожих військових ешелонів, на його особистому — 13. Якщо підрахувати, то виходить по одному ешелону на кожного партизана взводу.

У травні 1945-ого він залишив автограф на стіні рейхстагу: «Сизонець із Херсона», у 1947-ому році був звільнений з армії через інвалідність. Закінчив учительський інститут і попросився працювати в початкову школу села Гута Ратнівського району. Останні роки проживав у Луцьку. Був скромною людиною, шанував сім’ю і друзів.

Ратний подвиг Іллі Сизонця відзначений двома орденами Червоної Зірки, орденом «Слави», багатьма медалями, у тому числі «За взяття Берліну». Вже в повоєнні роки отримав два ордени Богдана Хмельницького, «За мужність», понад 15 медалей.

Читайте більше про Іллю СизонцяСміливі рейди волинських партизанів.