«Маю українську кров, мій обов’язок – знати історію своїх предків і вшановувати її», – бразилець з українським корінням - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.84 € 31.90
«Маю українську кров, мій обов’язок – знати історію своїх предків і вшановувати її», – бразилець з українським корінням

Чоловік мріє зустрітися зі своїми родичами.

Фото «Волинські новини».

«Маю українську кров, мій обов’язок – знати історію своїх предків і вшановувати її», – бразилець з українським корінням

Зараз рідні іноземця проживають Старовижівському та Ковельському районах області, а також у столиці

Бразилець з українським корінням Андре Вам Бік зумів розшукати свою родину в Україні, зокрема і на Волині. Про це пишуть «Волинські новини».

Зараз родина його прабабусі проживає в селі Смідин  Старовижівського району та в Києві, а сім’я прадіда живе в Ковелі та селі Кругель. 

Ось що розповів сам Андре Вам Бік про цю історію: «Мої прабабуся та прадідусь виїхали в 1935 році з села Смідин та приїхали до Бразилії в пошуках кращого життя, бо на той час Волинь належала Польщі, і в регіоні було багато конфліктів. Мої прадідусь та прабабуся зіткнулися з багатьма труднощами на початку проживання в Бразилії, але вони були прекрасними фермерами і процвітали тут. Є багато історій про пригоди прадіда і прабабусі, це неможливо розповісти лише одним постом, потрібно було б написати книгу.

Хочу знати своє коріння, оскільки маю українську кров, і мій обов’язок – знати історію своїх предків і вшановувати її.

Мій прадід хотів повернутися в Україну близько 1960 року, але це було неможливо, оскільки сім’я була великою, у нього тут вже було 7 дітей. До початку 1980-х років між бразильською та українською сім’ями відбувалось листування, але після цього мій прадід помер, а ніхто інший не вмів писати українською мовою, і сім’ї втратили контакт. На жаль, я не знав свого прадіда, а моя прабабуся померла у 2002-му, коли мені було лише 8 років.

Коли я розпочав пошук, не було слідів та адрес з України, ні імен людей, оскільки документи та листи загубилися, і єдиними спогадами були історії, які моя прабабуся розповідала про Україну. Зараз у 2020 році завдяки Богу, українцям та Інтернету вдалося знайти членів родини. 

Багато людей запитують мене, чому я шукав предків в Україні. Відповідаю, що хочу знати своє коріння, оскільки маю українську кров, і мій обов’язок – знати історію своїх предків і вшановувати її. Україна – неймовірна країна, український народ войовничий і мужній, пишайтеся цим. На жаль, мій прадід помер, перш ніж побачити незалежну Україну, але зараз я є свідком вільної України, чого прагнули досягти наші предки. Треба пишатися цим!

Нагадаємо, українка увійшла до сотні найвпливовіших жінок світу.

Через декілька років я поїду в Україну і особисто познайомлюсь з родиною, вони мені дуже подобаються, ми щодня спілкуємось в Інтернеті. Але до поїздки мені потрібно заощадити гроші (це дуже багато грошей) та ще більше вивчати українську мову. Пізнати Україну – це моя мрія. Слава Українi!»