Зараз, на сьомому році війни на Сході України, ми бачимо, якою ціною дається нам мир і свобода. Але це те, що треба вибороти й захистити.
«Не намагайтеся виправити малоросів, просто живіть українським життям», – відомі українці про важливе
Уже сім років минуло від початку Революції гідності. Чи вважаєте ви, що зараз відбувається реванш антимайданівських сил і що робити, аби цього не трапилося?
Валерій ПЕКАР, підприємець та громадський діяч, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи (м. Київ):
— Якби тоді не вийшли — все було б нині настільки погано, що ви й уявити не можете. Саме тому не можете уявити, бо це змінило реальність. Зміни, що сталися в Україні та світі внаслідок Євромайдану, сильно недооцінені більшістю громадян. Життя у плині часу наводить фокус на дрібне й болюче, а велика рамка втрачається. Ми не бачимо розвороту історичної траєкторії, бо це завелика штука… Все буде добре. Головне — не здаватися! Це марафон, а не спринт. Спринтери можуть бігти естафету: стомився — передай іншому. Хто здався, сходить із дистанції. Хто не здався, дійде до кінця.
Євген КЛОПОТЕНКО, блогер та кулінарний експерт (м. Київ):
— За цей період українців, що усвідомили цінність своєї країни, стало значно більше, ніж це можна було спрогнозувати. Але разом із тим, в нашій країні досі є багато людей, які не можуть збагнути, що таке Україна. Не намагайтеся їх виправити, просто живіть українським життям та ставайте прикладом для тих, хто ще не зрозумів, навіщо це. Ті люди будуть чути навколо українську мову, їсти українську їжу, бачити український одяг, ходити в місця, де грає українська музика. Це почне впливати на них, і дуже скоро все зміниться. Тому залишайтеся сконцентрованими на собі та просто бережіть своє «я», забарвлене в синьо-жовтий. Воно буде відбиватися на кожному, з ким ви контактуєте, та розповсюджувати українську культуру.
Герої не вмирають! Україна понад усе!
Арсеній ЯЦЕНЮК, політик (м. Київ):
— Напередодні відзначення річниці початку Революції гідності:
1. Суд знімає заочний арешт з Януковича.
2. ДБР викликає лідерів і учасників Майдану на допити.
3. Проводяться обшуки в музеї Революції гідності.
Всі ці події не випадковість. Їхня мета — принизити боротьбу українців за власну свободу. Відбувається те саме, що й за Януковича: Росія та ФСБ керують українською владою.
Пане Президенте, ви не бачите, що відбувається?
Російське завдання — громадянська війна в Україні. Я бачив, чим закінчуються такі дії, і знаю, чим закінчаться ці провокації для влади.
Прокидайтеся!
Ірина ГЕРАЩЕНКО, політик (м. Київ):
— Заплачена висока ціна, дуже висока ціна за право бути Державою, а не територією, Нацією, а не натовпом, Народом, а не населенням. Так і буде, попри все. Слава Україні! Ні — Малоросії!
Майя МОСКВИЧ, учасниця Революції гідності, ветеранка російсько-української війни (м. Луцьк):
— Так, відбувається. І це природний процес: кожен, хто втрачає владу, намагається її повернути. Маю на увазі тих, хто керував в Україні за часів Януковича. А щоб зупинити їх, потрібно перш за все усвідомити, що є така проблема, і що вона буде й буде. Не треба думати, що ось Україна вже незалежна, і все добре. Поки поруч Росія, яка постійно хотітиме тримати нашу державу під контролем, доти це відбуватиметься. Люди ж у нас самі на виборах голосують за Партію регіонів, ОПЗЖ. З автоматами біля них ніхто не стоїть. Потрібно, щоб українці не просто сприймали інформацію, а трохи аналізували — встановлювали причинно–наслідковий зв’язок, чому так стається.
Володимир КАРПУК, народний депутат України V та VІ скликань (м. Луцьк):
— У нашому суспільстві є дуже багато проявів активації протимайданних сил. Це коли очільник держави насмілюється назвати свою перемогу на виборах «революцією» завдяки тим людям, які, я думаю, не були на Майдані або були з іншими цілями, ніж ті, через які повстання назвали Революцією гідності. Це і останні резонансні рішення судів. Це активна діяльність портнових та медведчуків, це і відсотки, які набрали опозиційний блок та блок Шарія. Дуже довгий перелік…
Що робити? Знаєте, я перестав вірити в якісь рецепти, які приведуть до швидкого результату. Навколо є багато скепсису від того, що ми ось вже
30 років незалежна держава, але якихось успіхів не маємо. Є помилкою вважати, що можна якимсь одним рецептом все зробити. Це нав’язано. Я на сьогодні не бачу ні партій, ні команд, ні еліти, які здатні вирішити у найближчі роки ці проблеми. Це проблеми всього народу, його світогляду, його традицій. Так, героїв багато, але їх відсоток у суспільстві малий, щоб це все здійснилося. Господь дав українцям вибір — чи залишатися вільною державною, чи знову йти під якесь ярмо. І цей вибір здійснюється кожен день. Чи дотримується людина закону, чи ні, чи голосує вона за казкаря в клоунському ковпаку, чи голосує за вдумливу особу. Люди звикли чекати якогось благословення, благодаті, яка впаде з неба і відразу все стане добре. Таких рецептів нема. Треба вчитися — як народу, так і кожному окремому громадянину, бути вільним і відстоювати цінності усвідомленої свободи. Розуміти, що незалежність нашої держави — це процес постійний, і він триватиме.
Зараз, на сьомому році війни на Сході України, ми бачимо, якою ціною дається нам мир і свобода. Але це те, що треба вибороти й захистити.
Сергій МЕРЧУК, начальник управління патрульної поліції Рівненщини, учасник Революції гідності, ексбоєць батальйону «Азов» в АТО
(м. Рівне):
— Особисто я, який керує 500 патрульними Рівненщини, щоразу наголошую своїм підлеглим про цінності, за які ми боролися на Майдані, захищали країну на Сході у війні з Росією… Повірте, зараз дуже багато молодих людей–патріотів працює в державних органах і вони завжди будуть відстоювати інтереси України. Уже ніякий реваншизм не пройде! Тим паче, у нас на Рівненщині чи Волині проросійська колона майже не має впливу. Та й, думаю, у нинішніх державних мужів на київських пагорбах вистачить розуму не робити дурних кроків…
Щоразу, як є якась хвилинка, намагаюся в Рівному піти на могилу до Олександра Храпаченка із «Волинської січі». А коли приїжджаю на Волинь, іду помолитися на могили Василя Мойсея, Івана Тарасюка… От Івана не провідував уже років зо два, але завдяки газеті «Волинь–нова» і її сайту дізнався про нинішній турнір його пам’яті, який вперше відбувся в Острожці на Рівненщині, почув Іванового батька Миколу. Хочу йому сказати: «Миколо Ігоровичу, ми пам’ятаємо подвиг Вашого сина і України нікому не віддамо!»
Микола ТАРАСЮК, батько загиблого активіста Євромайдану, Героя України Івана Тарасюка (с. Залісоче на Ківерцівщині):
— Реванш антимайданівських сил очевидний. До влади рвуться люди Януковича. А вони, м’яко кажучи, не дуже патріотично настроєні. Щоб цього не сталося, нам треба згуртуватися, пам’ятаючи, що головне — це армія, мова, віра. Ось цінності, які маємо берегти і зміцнювати. Скажу, що колись Польща купувала в Україні мило. А сьогодні сусідня держава, яка є членом Євросоюзу, має настільки розвинуту економіку, що наші люди там заробляють собі на хліб. Якщо будемо дотримуватись європейських цінностей, то і наша країна стане процвітаючою.
І хоч через сім років від початку Революції гідності доводиться чути про реванш антимайданівських сил, я як батько, котрий втратив найдорожче — сина, вірю, що він недаремно поклав своє життя. Коли я похоронив 21–літнього Івана, то ще тривалий час на свіжу могилу приїжджали його побратими, оскільки в Києві не мали можливості з ним попрощатися, бо я відразу повіз його тіло додому. Від багатьох уже тоді чув, що Росія «так просто нас не відпустить». Зараз, на сьомому році війни на Сході України, ми бачимо, якою ціною дається нам мир і свобода. Але це те, що треба вибороти й захистити.
Бліц провели :
Катерина ЗУБЧУК,
Оксана КОВАЛЕНКО,
Тамара ТРОФИМЧУК,
Олег КРИШТОФ.
