«Мама не могла дихати, а її виписували». Як українці самі шукають рятівний кисень (Відео)

І тоді їхні близькі мають лише один варіант - самим за лічені години, рідше за день чи два, знайти кисневий концентратор, щоб врятувати рідну людину.

Але це - лише маківка гори проблем, яка назбиралася за місяці коронакризи в Україні, пише bbc.com.

Карета «швидкої» на київську Оболонь за 73-річною пані Надією їхала рівно 12 годин, розповідає її син Павло Морозов. У шпиталі жінка отримувала кисневу підтримку.

Якщо говорити чесно і об'єктивно, з виробництвом кисню в країні дійсно проблеми немає. Це ми всі знаємо так само, як знаємо, що Земля кругла.

Коли ж отримала негативний результат тесту на ковід, жінці вручили виписку навіть без обходу лікарів. У документі зазначалося, що в жінки сатурація (рівень кисню в крові складав безпечні 98% - Ред.) і вона здорова.

Коли до лікарні приїхав син і домігся проведення обходу, виявилося, що без кисневої підтримки сатурація жінки становить 75%. Тоді лікарі дозволили їй побути у палаті ще добу, а Павла попросили терміново шукати матері кисневий концентратор.

«Вона і пів години не може перебувати без кисневого апарату. Я їду в лікарню, питаю, як можна виписувати пацієнта, якщо він і години не може бути без кисню. На це відповідь: «У нас уже є пацієнт на це місце, виписуйтеся», - розповідає Павло.

Родині Морозових пощастило. Того дня благодійний фонд «Свої» саме отримав 20 кисневих концентраторів.

Коли Павло приїхав туди ввечері, в офісі фонду залишалися ще чотири апарати і він встиг взяти для мами один із останніх концентраторів. Завдяки йому Надія змогла зустріти 74-річчя вдома з дітьми та онуками.

За даними МОЗ, від серпня цього року кількість вільних ліжок в Україні для ковідних пацієнтів жодного дня не падала нижче рівня 18 тисяч. Зараз у країні хворіють близько 380 тисяч людей, а в лікарнях зайняті майже 16 тисяч ліжок із киснем. При цьому, за даними міністерства на 6 грудня, вільними залишаються ще понад 17 тисяч ліжок із киснем.

За такої райдужної статистики хворих із підозрою чи позитивним результатом на ковід мали би без проблем ушпиталювати, класти виключно на ліжка з киснем і виписувати лише тоді, коли вони вже можуть впевнено самостійно дихати. Утім часто стається зовсім не так.

«Абсолютне дежавю з 2014 роком»

Пані Надія - одна з кількох сотень людей, яким «Свої» від початку коронакризи надали кисневі концентратори.

Створений задовго до пандемії, фонд спершу спеціалізувався на паліативній допомозі та дорослій онкології. Але навесні 2020 року його працівники побачили проблему з кисневою підтримкою хворих на ковід і, за їхніми ж словами, стали «швиденько брати і затикати місце, яке ось-ось прорветься».

Проблему з постачанням кисню до лікарень вони порівнюють зі станом забезпечення армії у 2014 році, коли волонтери кинулися допомагати армії з усім - від берців до безпілотників.

«Абсолютне дежавю. Ми включилися в допомогу по ковіду навесні виключно на отому рефлексі 2014 року», - каже виконавча директорка фонду Ірина Кошкіна і просить не називати волонтерів рятівниками.

«Рятують людей лікарі. Просто їм дали не всі засоби для порятунку людей, тому частину засобів або самі пацієнти, або лікарі змушені шукати у волонтерів. Це те саме, що було в 2014 році. Волонтери не рятували країну від російської агресії. Її рятували солдати і добровольці. Але волонтери забезпечували їх засобами порятунку».

Минуло дев'ять місяців, а «Свої» і досі щодня шукають кисень для хворих, збираючи пожертви на купівлю концентраторів.

Серед останніх підопічних фонду - 85-річна пані Мирослава. Її онука Анастасія Сміхун розповідає, що бабуся заразилася на ковід просто у лікарні, куди потрапила з хронічною хворобою судин.

В її палаті лежали три жінки, які саме чекали на результати ПЛР-тесту. Кілька тижнів пані Мирослава лікувалася від ковіду в шпиталі, а потім одного дня лікарі порадили рідним знайти бабусі кисневий апарат додому. «Шукайте, шукайте, вам потрібен кисневий концентратор, день-два і будемо вас виписувати», - згадує слова медиків пані Анастасія.

Немає проблем із киснем?

Ситуації на кшталт тих, у яких опинилися пані Надія та Мирослава, взявся пояснити секретар РНБО Олексій Данілов. Мовляв, в Україні немає проблем із киснем, а є питання логістики та технічного забезпечення, які вирішуються.

«Якщо говорити чесно і об'єктивно, з виробництвом кисню в країні дійсно проблеми немає. Це ми всі знаємо так само, як знаємо, що Земля кругла», - реагує на це Ірина Кошкіна.

«Насправді ж ці проблеми полягають у тому, що в лікарнях немає кисневих станцій, у які можна заправити той кисень, якого виробляється достатньо, або ж киснева станція є, але вона не розрахована на потрібну кількість підключень».

На думку пані Кошкіної, проблему з киснем для ковідних пацієнтів можна назвати питанням логістики і технічного забезпечення лише в тому разі, якщо хочеться всіх заспокоїти і сказати, що кисню в державі багато і є якісь дрібні проблеми, які вона швидко вирішить.

От лише проблему логістики і власне технічного забезпечення вирішити швидко не вийде, бо на самий лише проєкт кисневої станції та його погодження потрібно мінімум 30 днів. І потім щонайменше стільки ж часу на монтаж.

А якщо є зауваження до проєкту, затримки з оголошенням торгів чи постачанням матеріалів, або нестача кваліфікованих кадрів, які вміють всю цю систему запустити, - все відбувається значно довше.

Волонтери нарікають, що все це треба було масово робити в березні, а не в листопаді-грудні, коли країну накрила друга хвиля. Їх підтримують і колишні працівники міністерства охорони здоров'я з команди Уляни Супрун.

«Той, хто хотів і міг вирішити, він вирішив. За вісім місяців міністерство охорони здоров'я замість боротьби з ДП «Медичні закупівлі України» мало направити ці гроші на забезпечення лікарень киснем, і бажано централізованим, а не концентраторами», - каже ексгендиректорка директорату медичних закупівель МОЗ Оксана Сухорукова і закидає своїх наступникам у популізмі та недалекоглядності.

«Ну, вибачте, кинути розводку і надати сертифікати - це можна було зробити за вісім місяців. Це ж не така складна робота. І я думаю, що в кожному місті знайшлася б будівельна компанія, знайшовся підрядник, який міг би це зробити», - додає вона.

Пані Сухорукова обурюється, що у червні з ковідного пакету Національної служби здоров'я МОЗ забирає 3,9 млрд для того, щоби профінансувати свої політичні заяви.

«Тобто це робилося замість того, щоби підсилювати ковідний пакет, щоб дивитися на ті прогнози, а вони були, і їх в тому числі і Київська школа економіки робила, що вони не дуже такі втішні, замість того, щоби підсилювати лікарні. І так продовжується до жовтня місяця».

Павло Морозов, про якого ми згадували раніше, має машину. Однак йому невтямки, чому гроші з ковідного фонду перекинули на дороги, а він мусив самостійно шукати рятівний кисень для мами.

«Маючи машину і знаючи, що замість цього шматка асфальту - це декілька врятованих життів, звичайно, я не бачу правильності чи доцільності, як це робить держава, коли частину грошей просто виділяє на ремонти доріг».

Тим часом дзвінків до фонду «Свої» не меншає. Тиждень тому він отримав іще 20 кисневих концентраторів, дев'ять із яких відразу віддав людям, а в черзі ще лишалися 15 людей.

Якби проблем із киснем в Україні не було, пацієнтів із негативним ПЛР-тестом, які ще потребують кисень, не виписували б зі шпиталів, а переводили б до нековідних відділень на кисневу підтримку, каже Ірина Кошкіна.

Але зараз далеко не всі лікарі можуть собі дозволити залишати таких пацієнтів і не брати тих, хто і дихати не може, і має позитивний результат тесту на ковід.