Уявіть собі коника-стрибунця у щільно закритій банці. Спочатку він буде битися об стінки, намагаючись вирватись на волю. Через якийсь час перестане, і навіть якщо ви знімете кришку з банки, пасивно лежатиме на дні, безпомічно чекаючи смерті...
Уявіть собі коника-стрибунця у щільно закритій банці. Спочатку він буде битися об стінки, намагаючись вирватись на волю. Через якийсь час перестане, і навіть якщо ви знімете кришку з банки, пасивно лежатиме на дні, безпомічно чекаючи смерті.
Цей феномен набутої безпорадності властивий і людям у стресових ситуаціях, до яких належать і хвороби. Дуже часто хворі, довідавшись про діагноз, впадають у відчай, опускають руки. Цього не можна допускати. Адже, перестаючи контролювати своє життя, перекладаючи відповідальність за себе на плечі рідних, псуємо їм життя і передчасно зводимо зі світу себе. Спеціалісти радять у найважчих ситуаціях думати над тим, що ви можете і повинні зробити для себе самі, як влаштувати життя в даній конкретній ситуації. Чимало релігій визнають відчай гріхом. Віра у те, що можна знайти вихід навіть у здавалося б безвихідних ситуаціях, дуже важлива. А ще психологи стверджують, що частіше страждають від синдрому набутої безпорадності люди, які надмірно себе люблять. Від страху за себе народжується егоїзм, безвольність, бажання плисти за течією. Отож, любіть себе, але в міру.
