Люди хрестилися: над волинським селищем у небі помітили дивне сяйво

Несподівано на світанку 15 лютого 2011 року, у день Стрітення Господнього, в морозному небі над диском вранішнього сонця з’явився величезний темно-червоний світловий стовп, спрямований угору. Це небачене досі незвичайне природне явище викликало цікавість і водночас справляло якесь гнітюче враження. Можливо від того, що колір велетенської свічі був кривавий. Подібного не пам’ятають навіть старожили. Зафіксував диво-явище у небі тоді  відомий волинянин, любещівчанин, краєзнавець Петро Кравчук, – пише газета «Полісся».

У прадавні часи небесні сяйва наші пращури зазвичай вважали фатальними знаками, – зазначає автор фото. Як це не дивно, така теорія іноді спрацьовувала. У 1551 році сонячний стовп вирішив долю німецького міста Магдебург. Солдати імператора Карла V, тримаючи в облозі місто, побачили на небі велетенське сяйво. Вони сприйняли його як погане знамення, тому з жахом покидали зброю та подалися навтьоки. А захисники міста відправили молебні у храмах і дякували Богові за порятунок. За великим рахунком, то справді було Боже спасіння, адже сили магдебурців майже вичерпалися. Церква це природне явище трактує інакше: вогняний стовп – це пряма дорога до Бога, і він з’являється тоді, коли помирає свята людина. Однак пояснення цьому атмосферному явищу, яке по-науковому називається сонячний стовп, просте. Його в холодному повітрі на світанку або при заході сонця можуть породити кришталики льоду, відбиваючи сонячне світло. Іноді ці кришталики, що опускаються з високих хмар, набувають плоскої форми. Опір повітря змушує їх при падінні займати горизонтальне положення. Сонячне світло, відбите такими орієнтованими кришталиками, і створює ефект сонячної колони.

Якщо припустити, що це й справді було знамення (бо сталося на свято Стрітення Господнього), то будемо надіятися, що для любешівців воно буде добрим. Адже стрітенська свічка, кажуть, допомагає. Можливо, тому й велика вода в Стоході почала стрімко спадати. А над рікою в морозному повітрі раз по раз лунає гучний тріск – то під власною вагою попід берегами обламується й падає лід.

«Рано-вранці того дня я виходив на подвір’я і з тривогою оглядав своє обійстя, адже живемо на березі Стоходу. Напередодні увечері метеорологи на ріці зареєстрували історичний максимум рівня води: 300 сантиметрів над умовним нулем! Вода останніми днями прибувала буквально на очах, навіть по 12 сантиметрів за добу! Така велика вода на нашій тихоплинній поліській річці ще ніколи не реєструвалася з 1922 року, відколи ведуться на ній постійні спостереження. Небачена досі вода завдала багато лиха жителям містечка – затопила будівлі, худобу, городи. Затопила вода і наш хлів, зупинилася на півдорозі до будинку, – розповів Петро Кравчук. 

-– На небі нічого незвичайного не помітив. Лише ріка на морозі парувала. Та незабаром з вулиці прийшла схвильована невістка Ольга: «Батьку, ідіть-но подивіться на незвичайне небо». Я схопив фотоапарат і просто з ґанку почав фотографувати. Адже на пів неба світила небачена досі мною свіча. На жаль, знімок, навіть кольоровий, не передає всіх кольорів, а тим паче – настрою від побаченого. Сонце піднімалося все вище над горизонтом. Почав потроху світлішати й сонячний стовп, але його, як і раніше, було добре видно. Часом яскравість незвичайної свічки, як мені здавалося, перевершувала яскравість сонячного диска.

Інколи мені видавалось, що навколо сонця з’являвся червоний хрест. І він справді був: його добре видно на фотографіях, які я зробив.
Великий яскравий сонячний диск мав дуже чіткі видимі обриси. Колір був у нього, як стигле жито. Якийсь яскраво-жовтий, з невеликими домішками інших кольорів. А навколо сонця було червоно-малинове обрамлення, точніше – корона. На жаль, фотоапарат цього не зафіксував. Потрібно було фотографувати зі спеціальним світлофільтром, але його в мене не було.
Хоч і стверджують метеорологи, що сонячний стовп – досить часте оптичне явище в період морозної погоди, але я, пенсіонер, його побачив уперше у своєму житті. Розпитував старожилів, котрі прожили понад 80 років, але це явище вони також спостерігали вперше. Не чули про щось подібне й від своїх батьків та дідусів. Отже, не таке воно вже й часте, принаймні в нас, на Волині, а можливо, і в усій Україні.

Читати також: Волинянин показав, як зимують лебеді на замерзлій Турії 

– Розглядаю фотографії – й знову переконуюся, що сонячний стовп разом із сонячним диском був дуже схожий на величезну свічу на вранішньому небі. Вона віддзеркалювалася в незамерзлій воді Стоходу. Річка ж парувала. Я фотографував це дивне явище 41 хвилину (це зафіксував мій цифровий фотоапарат). А перша фотографія була зроблена о 7 годині 46 хвилин.
Якщо припустити, що це й справді було знамення (бо сталося на свято Стрітення Господнього), то будемо надіятися, що для любешівців воно буде добрим. Адже стрітенська свічка, кажуть, допомагає. Можливо, тому й велика вода в Стоході почала стрімко спадати. А над рікою в морозному повітрі раз по раз лунає гучний тріск – то під власною вагою попід берегами обламується й падає лід.

 Петро КРАВЧУК, автор «Книги рекордів Волині», почесний громадянин Любешова, смт Любешів.