Маркетингова служба “Ковельсільмашу” для збуту продукції підприємства досліджувала ринок країн Прибалтики ще до вступу останніх в Євросоюз...
Ярослав ГАВРИЛЮК
Маркетингова служба “Ковельсільмашу” для збуту продукції підприємства досліджувала ринок країн Прибалтики ще до вступу останніх в Євросоюз.
Тут ковельчанам дієву допомогу надав їх земляк – Надзвичайний і Повноважний Посол України у Литовській Республіці Борис Климчук, на запрошення якого в лютому 2005 року відбувся перший візит до Литви генерального директора машинобудівного заводу Анатолія Понікарчука. Під патронатом нашого посольства відбулась його зустріч із представниками ділових кіл цієї країни, які зацікавились співпрацею. Що стосується ринку сільгосптехніки, то він виявився для ковельського підприємства дуже перспективним, тому що аграрники Прибалтики отримують кредити від Євросоюзу, а це в свою чергу дає їм змогу купувати найкраще обладнання. Та й кожна з трьох прибалтійських держав надає своїм селянам суттєву підтримку. Тут створені кредитні спілки, фермерські асоціації, відсоткові ставки банків є необтяжливі. Однак для того, щоб отримати “європейські” гроші, техніка повинна бути виготовлена або сертифікована лише у країнах Євросоюзу. - Для нас це означало початок роботи, – говорить генеральний директор ВАТ “Ковельсільмаш”, депутат Ковельської міської ради Анатолій Понікарчук. – Насамперед, потрібно було знайти у Литві серед двох-трьох десятків бажаючих одного-двох надійних ділових партнерів, а вже далі – сертифікувати свою продукцію відповідно до вимог Євросоюзу, що передбачало технічне та конструкторське вдосконалення машин. По суті ми взяли участь у своєрідному тендері, де, крім нас, змагались провідні виробники розкидачів органіки з Польщі („U IA” та „Warfama”), Латвії („Lumetris”), Данії („JF”), Німеччини та інших європейських країн. У плані партнерства ковельчани зупинили свій вибір на каунаському акціонерному товаристві „Літагра”, яке відтепер виступає в якості ділера по реалізації ковельських розкидачів органічних добрив, та фірмі „Жайбас” з міста Радвілішкіс, яка фактично стала продавцем нашої техніки для механізації ферм. На сьогодні обидва цих підприємства мають розгалужену сітку представництв та філій по всій Прибалтиці і навіть у Скандинавії, користуються довірою споживачів та володіють великим досвідом в реалізації саме ковельської продукції. Реально оцінюючи виробничі можливості, технічні служби “Ковельсільмашу” зуміли створити серію машин, які в порівнянні з іншими найкраще відповідали вимогам споживачів за співвідношенням “ціна – якість”. Це – розкидачі органічних добрив марки МТО. Одна з цих машин, а саме МТО-7, була визнана “Кращим вітчизняним товаром 2005 року” у номінації сільгосптехніки. У квітні минулого року ковельчани представили свою машину на найбільшій у Прибалтиці аграрній виставці, а вже наступного місяця отримали сертифікат європейського зразка як на МТО-7, так і на серію конвеєрів для механізації тваринницьких ферм. Влітку того ж року “Ковельсільмаш” підписав перший крупний контракт з акціонерним товариством „Літагра” (Каунас) на поставку десяти МТО. - Наші ділові партнери, маючи негативний досвід співпраці з деякими українськими та російськими підприємствами, з явною недовірою поставились спочатку до запевнень щодо дотримання графіка відвантажень, – каже начальник управління маркетингу ВАТ “Ковельсільмаш” Олег Юрчик. – Однак всі машини були поставлені вчасно. Тож торік у жовтні було підписано угоду на поставку ще п’ятдесяти розкидачів. І цей контракт також був виконаний без відхилень від графіка. Тільки за півроку нами до країн Прибалтики реалізовано продукції майже на три мільйони гривень, що у кілька разів більше, ніж за відповідний період минулого року. Сьогодні сільгосптехніка ковельського машинобудівного підприємства працює у Литві, Латвії, Естонії, Польщі, Фінляндії, Калінінградській області Росії. Завдяки хорошим відгукам прибалтів та широко проведеній рекламній кампанії шість розкидачів було експортовано у Туркменистан, а на даний час ведуться переговори про поставку для мережі вітчизняних цукрових заводів 16 розкидачів, які модернізовані для внесення хіммеліорантів, зокрема відходів цукрового виробництва.
