Такого в Луцьку, здається, ще не було. Пам’ятник Паші Савельєвій, лідерці партизанського підпілля в нашому місті під час Великої Вітчизняної війни, після таємничого зникнення і реставрації був викрадений вдруге. Ні пам’ятника, ні злодіїв поки що не виявлено...
Такого в Луцьку, здається, ще не було. Пам’ятник Паші Савельєвій, лідерці партизанського підпілля в нашому місті під час Великої Вітчизняної війни, після таємничого зникнення і реставрації був викрадений вдруге. Ні пам’ятника, ні злодіїв поки що не виявлено.
Мирослав ВАТАЩУК
Згідно з офіційною версією, оприлюдненою навіть у загальнодержавних ЗМІ, першого разу (цьогоріч навесні) монумент поцупили з корисливою метою здати на металобрухт. Однак до пункту прийому не дотягнули, а покинули в кущах неподалік постаменту. Сам бюст пустотілий, тому при падінні на землю істотно пошкодився. Реставрація, котру здійснив скульптор Олег Байдуков, обійшлася міській казні в понад 16 тисяч гривень. Щоправда, митець не може отримати свої гроші вже більше місяця. Двадцять другого червня, напередодні вшанування пам’яті розстріляних в’язнів Луцької тюрми, бюст встановили на місце, скверик біля нього упорядкували. Однак незабаром пам’ятник зник вдруге. Тарас Рабан, директор історико-культурного заповідника “Старе місто”, на території якого і розташований пам’ятник, заявив, що вони не відповідають за бюст, який є власністю громади, за ним повинне доглядати управління житлово-комунального господарства міськвиконкому. Тож Тарас Веніамінович спокійно повідомив, що бюст украли, і його доля йому не відома. Наскільки він поінформований, наступного дня після зникнення приїхала міліція і розпочала пошуки. Начальник управління житлово-комунального господарства Луцького міськвиконкому Тетяна Семенюк розповіла, що вони звернулися з листом до правоохоронців. Але чомусь це зробили аж через два тижні після зникнення бюсту, а заступник міського голови Іван Корчук сказав, що йому взагалі нічого не відомо про те, що бюст Паші Савельєвої викрадено. Чому ж така байдужість до зухвалого вандалізму? Виявляється, міліцію наступного дня після крадіжки монумента викликав майстер підсобного виробництва підприємства “Дігма” (розташоване воно поряд із постаментом) Олександр Дахнюк. - Я прийшов на роботу рано, — розповів він,— ще не було восьмої години. Побачив, що нема пам’ятника, і викликав правоохоронців. Міліціонери приїхали швидко, місце злочину оглянули ретельно. Вони навіть собаку привезли, щоб слід взяла. Однак поруч дорога на ринок, тут постійно ходять люди, тож пес нічим допомогти не зміг. Про хід розслідування у міськвідділі міліції мовчать. Не допомогли ані кілька телефонних дзвінків, ані особисті звертання кореспондента. А один чиновник із міськвиконкому підозрює в організації крадіжки... священика. На тій підставі, що він після першого зникнення пам’ятника клопотав про перенесення постаменту, щоб на його місці збудувати капличку. Так чи інакше, але викрадення монумента, вочевидь, є добре спланованою акцією, але цей кричущий факт мало кого хвилює. Як розповів заступник начальника управління ЖКГ міськвиконкому Володимир Григола, при встановленні бюста його приварили до постаменту. Тому викрасти пам’ятник вдруге було доволі складно. Не можуть не турбувати факти вандалізму, які почастішали в Луцьку. Важко забути глум над могилами на міському кладовищі, скинуту із постаменту скульптуру Лесі Українки в парку культури й відпочинку... Щодо Паші Савельєвої, то табличка на будинку, в котрому мешкала партизанка, пописана, а вікна заклеєні газетами. Дійсно, має рацію молодіжний гурт “Тартак”, співаючи: “Я не хочу бути героєм України – не цінує героїв моя країна”.
