Волинянка покинула вчительство заради домашнього господарства - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.34 € 30.45
Волинянка покинула вчительство заради домашнього господарства

Учительство поміняла на домашнє господарство.

Фото – Любешівська газета "Нове життя".

Волинянка покинула вчительство заради домашнього господарства

У Бірках та Витуле на Любешівщині майже в кожному дворі займаються розведенням поросят. Серед найзатятіших господинь – Світлана Невірець, яка тримає аж чотири свиноматки. Та й загалом має чимале хазяйство

Як стверджує сама Світлана Володимирівна, вона «день і ніч клопоталася би на городі, у квітнику, полола би свої рослини та доглядала би домашню живність». Адже все це приносить їй неабияке задоволення.

Про це пише газета «Нове життя». 

«Моя сестра, яка проживає у Ковелі, інколи каже, що не може мене зрозуміти. А я лише посміхаюсь у відповідь, бо ж просто люблю те, чим займаюся», – поділилася жінка.

 Уся господарка – фактично на ніжних плечах жінки.

Сіють Невірці гектар картоплі, два гектари зернових, двадцять соток моркви, а ще столовий та кормовий буряк, іншу городину. У хліві ж чекає догляду багато живності – тримають корівку, чотирьох свиноматок, кабанця, бичка, кроликів. А недавно ще й кізочку придбали, тепер мають козенят. І вся ця господарка – фактично на ніжних плечах жінки. Адже чоловік часто їздить на сезонні заробітки.

Жінка сама і поле обробить трактором, і домашню живність попорає. У помочі, звісно, вже стає десятирічний син Дениско. Він у мами – розумник. На «відмінно» учиться в школі. Та й удома і кроликів догляне, і птаство, і кізочку. Допоможе неньці також у хаті лад навести. А ще незамінними помічниками для жінки є батьки, котрі проживають зовсім поряд і які в усьому її підтримують. Саме від них пані Світлана й перейняла любов до сільської праці. Адже змалку до неї привчали доньку мама з татом. Ось і нині, хоча самим уже по шістдесят, тримають п’ятьох свиней, корівку та коника.

Знаючи, якими нелегкими є сільські будні, батьки потурбувалися, аби Світлана після закінчення школи здобула вищу освіту. Тож у Володимир-Волинському училищі вона здобула фах учительки трудового навчання та інформатики, а в Лесиному виші – наставниці початкових класів. Та все ж Світлана Володимирівна повернулася в рідне село.

Працювала пару років у школі. Потім пішла в декрет. Загалом же весь час доводилося трудитися не на постійному місці, в різних населених пунктах. А коли є сім’я, не наїздишся по селах. Тож так і покинула вчительство та з головою поринула у те, що дійсно люблю, – ведення домашнього господарства», – розповіла Світлана Невірець.

Каже, що нині, через десять років, не шкодує про свій вибір, бо дійсно займається улюбленою справою.

Розведенням поросят Світлана почала айматися відразу, як пішла у невістки. Попервах тримала по 2-3 свиноматки. А недавно вирішила чотири завести», – зізнається господиня. 

Раніше розводила звичайну породу, а віднедавна – оптімус. Такі льохи користуються особливим попитом. Бо ж порода ця є м’ясною (до 80% самого м’яса).

«Кнурика тримає сусід, то туди гонили своїх свинок. Але вже практикуємо штучно їх осіменяти», – ділиться Світлана Невірець. А ще каже, що хоча поросят щороку є чимало, зазвичай рідко возить їх продавати на ринок. Бо ж має вже своїх постійних покупців, які, придбавши раз у неї клаповухих, приїжджають по них знову. Як ось, наприклад, із Деревка, Ворокомля, Залаззя.

Читати також:  Чому, щоб одужати, забороняли… розмовляти

Джерело: Любешівська газета "Нове життя"