«Добра порада мудрому теж не буває зайвою», – переконаний Євген Пились.
Сільський лідер-волинянин: «Головне в роботі старости – дотримуватися законів людяності та держави»
Євген Пились на Горохівщині – знаний лідер! Поміж людей цього скромного чоловіка вирізняє поважна постава та доброзичливий погляд, у сесійній залі – завжди виважена власна думка, а вдома він – хлібороб, пасічник, садівник…
24-и роки тому жителі сіл Новосілки, Мислині, Ковбань та Кумовище обрали пана Євгена сільським головою. Наче в воду дивилися, міркуючи, що на цій найвищій сільській посаді його слово в жодному випадку не розійдеться з ділом, а вроджена шляхетність послугує на добро кожному, хто потребуватиме допомоги впливового та далекоглядного керівника. Коли ж із децентралізацією настала потреба обирати старосту, новосілківці забажали бачити ним перевіреного роками та справами Євгена Пилися.
Сьогодні Євген Трохимович приймає щедрі вітання з нагоди свого знакового 70-річчя. Додзвонитися до ювіляра – непросто. Всі, хто його знають, засвідчують свою повагу щирими побажаннями. Одне з таких колеги іменинника надіслали в редакцію газети «Волинь», бо він – її читач уже понад п’ятдесят років…
Анкета читача газети «Волинь»:
1. Прізвище, ім’я, по-батькові, освіта, професія…
– Пились Євген Трохимович, староста Новосілківського старостинського округу Горохівської територіальної громади. Закінчив Горохівський радгосп-технікум і Луцький політехнічний інститут.
2. З газетою «Волинь» Ви вже…
– О-о-о-о-о-о! Точно більш ніж півстоліття. Передплачую та читаю «Волинь» ще з молодості. З дитинства пам’ятаю, як в селі (та й, вочевидь, по всій області) її виглядала кожна хата. Так склалося, що здобувши професійну освіту, я став жити та працювати в Луцьку. Там теж почав передплачувати видання, як мовиться, вже з традиційної цікавості. Бо це ж – «Волинь»! Це ж часопис та джерело інформації зі всього рідного краю. Прочитати «Волинь», то ніби побувати відразу всюди на Волині… Не уявляється без неї і наш дім у Мислинях. Читаємо по черзі з дружиною Галиною Семенівною. Багато публікацій тепер є дуже важкими через смерті наших захисників, але Героїв ми повинні знати поіменно!
3. В органах місцевого самоврядування Ви – один із найдосвідченіших. Як прийшло таке визнання?
– На посаду сільського голови я прийняв рішення балотуватися вже в зрілому віці. Раніше моїм професійним хлібом була міліцейська служба. На неї припали 27 років, 9 місяців і 5 днів дорослого життя. Потом повернувся в рідне село.
31 березня 2002 року люди обрали мене сільським головою. Я поставив перед собою непочатий край завдань. Розумів, що все буде впиратися в кошти, але досі вважаю: кожну проблему можна вирішити, якщо є чітка ціль і усвідомлення відповідальності за свої зобовʼязання. З таким переконанням нам вдалося зробити те, чого люди хотіли насамперед: провести газопровід та вуличне освітлення в усіх чотирьох селах! Люблю у всьому порядок. Загалом до кожної справи треба ставитися, як до надважливої. Звісно, пріоритети потрібно обирати, але нічого не можна відкладати в довгу шухляду!
4. «Пились – завжди за правду!», «Євген Трохимович – завжди перший виконавець усіх рішень та вказівок», «Ще не встигнемо доїхати в Горохів, а в Пилися вже все відзвітовано» – так зазвичай з повагою кажуть про Вас колеги-старости…
– І я про всіх них та кожного зокрема хорошої думки. Всі вже досвідчені, але усвідомлюють, що добра порада мудрому теж не буває зайвою.
Мої виборці знають: я не потураю лінивим, нечемним, зловмисним. Якщо комусь цим і наступаю на мозоль, то – їхні проблеми.
5. З початком війни Ваш старостинський округ почав волонтерити одним із перших…
– Так, робимо це досі щодня. Не перестаємо допомагати продуктами, грошима та всім іншим, що потрібно на передовій. У Новосілках волонтерство започаткувала сім’я Катерини та Івана Андрощуків. Активно співпрацюємо з Горохівською спілкою учасників АТО/ООС «Щит» та її лідером Віталієм Гладуном. Близько 60-ти жителів наших сіл сьогодні боронять Україну від російського агресора. На жаль, уже п’ятьох Героїв провели в засвіти…
6. З якими проблемами найчастіше звертаються до Вас жителі ввірених Вам сіл?
– З тими ж, які довелося вирішувати на посаді сільського голови: соціальний захист, земельні питання, особисті звернення… Багатьма труднощами людям допікає війна, але допомогти кожному навіть порадою теж завжди вважаю своїм обов’язком.
7. Чи багато нажили в селах недоброзичливців, будучи лідером відвертим, вимогливим до порядку, порядності?
– Вважаю, що посадовець повинен знайти спільну мову з кожною людиною. Мої виборці знають: я не потураю лінивим, нечемним, зловмисним. Якщо комусь цим і наступаю на мозоль, то – їхні проблеми.
8. За вікном – весна, роботи побільшало і в приватних господарствах, і в громадських місцях. Що на часі?
– Великодній благоустрій! Маємо прибрати сільські кладовища, парк, узбіччя, словом, усі закутки й зробимо це. Звісно, відчувається нестача чоловічих рук, але впораємося!
9. Кого назвете помічниками, коли треба вирішити щось негайно?
– Це – місцеві підприємці, фермери та керівники великих сільгосппідприємств. Вдячний усім, хто не залишається байдужим до прохань, скажімо, посприяти в організації футбольних змагань чи розчистити дорогу від снігу… Є головне – бажання допомогти та взаєморозуміння.
10. Що ініціюєте найперше, коли закінчиться війна?
– Звісно, підтримаю всі ідеї, які стосуватимуться реабілітації військовослужбовців, допомоги сім’ям загиблих та зниклих безвісти воїнів. Дуже хотілося б з’єднати наші села добротними дорогами. В нас такі красиві хати, обійстя, а ось сполучення із Гороховом та Луцьком дуже погане через жахливе дорожнє покриття. Словом, почнемо, продовжимо й зробимо те, що планували й уже зробили б, якби не москалі.
11. Що назвете головним в роботі старости?
– Дотримання законів держави та людяності! Рідній Україні з висоти своїх років зичу миру, мудрості, співвітчизникам – любові та поваги до рідної країни та розуміння честі – бути українцем!
Леся ВЛАШИНЕЦЬ
