Як «наші» справи? Колонка Оксани Коваленко
— Що там у тебе в школі? — Та все норм
Знати більше про будні дітей мені завжди допомагали розпитування про їхні справи. Перебрала цей метод у своєї мами. І тепер запитання «Як минув день?» лунає і для найменшого (по дорозі з дитсадка), і для старших, коли зустрічаємося увечері.
Здавалося, таке розпитування-цікавість до свіжих дитячих новин — звичайнісінька річ. Переоцінила її після візиту однокласниці. Ще в шкільні роки у мене вдома, почувши, як спілкуємося з мамою, вона позаздрила вголос: «А в нас такого нема. Вечеряємо разом, але не говоримо». Тепер, коли спілкуватися заважають телефони, цю ниточку взаємин я стала цінувати ще більше. Вона має подвійне дно: окрім того, що отримую інформацію (хай навіть часткову, відфільтровану дитиною, якщо вона старшого шкільного віку), то ще й бачу, який у неї настрій, як він змінюється або не змінюється упродовж днів, тижнів. Із тими «синіми китами» й іншими небезпеками, які сунуть із соцмереж поза контролем батьків, це дуже цінне спостереження. Правда, такий відносно нескладний метод взаємодії має свої нюанси.
«А в нас такого нема. Вечеряємо разом, але не говоримо».
Цікавитися справами своїх дитсадківців, школярів, студентів варто регулярно. Погодьтеся, якщо ставити питання «про справи» раз у місяць, то звучатиме воно дивно. По-друге, без зворотньої віддачі діла не буде. Маю на увазі, що коли син або дочка запитає відповідне у вас, маєте бути готові розповідати, а не відбуватися однослівним «нормально» чи «без змін». У тому, що зробить це, — не сумнівайтеся! Дитина несвідомо віддзеркалює дорослого у різних моделях поведінки. Пам’ятаю своє приємне здивування від найпершого «Що там в тебе на роботі, мам?». Запитувала донька, і я була до цього абсолютно не готова, тому сказала, що усе, як завжди, що середа — газетний день. А звідки вона знає, що таке «як завжди» всередині тижня у нас в редакції? Справа не в тому, щоб посвятити дитя в усі деталі, а в тому, щоб відповідь не лунала, як «нема про що говорити», інакше все частіше в аналогічній ситуації чутимемо: «Все норм». Розказувати про себе, свої емоції дитині — прекрасна практика зміцнення взаємин. (Звісно, ми не навантажуємо її психіку проблемами! Говоримо про те, що показує життя з інакшого боку, демонструє певні цінності. Одночасно ж навчаємо новій моделі діалогу). Хочемо слухати про їхні враження, радощі й переживання — розказуймо про свої.
Якщо маєте, шановні читачі, свої відкриття про такий складний сімейний світ, який психологи досліджують століттями й досі щось винаходять, — діліться. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43025,
м. Луцьк, просп. Волі, 13, «Цікава газета на вихідні».
Читайте також: Простоїть рік чи день: міст по вулиці Шевченка у Луцьку в плачевному стані (Фото. Відео).
