Крутіший за Бонда: один із найуспішніших шпигунів в історії – львів’янин

Нахаба: відбив наречену в… командира

Повне ім’я нашого героя — ​Єжи Ксаверій Францішек Сосновський, але сам він себе називав простіше — ​Юрек. Народився 1896 року у Львові, як кажуть, ще за бабці-Австрії, в сім’ї інженера. Ледве встиг закінчити гімназію, як почалася Перша світова війна. До війська пішов добровольцем, в улани. А коли Австро-Угорщина розпалась, то воював у складі польської армії, відстоюючи відновлену незалежність батьківщини. Разом з українською дивізією Марка Безручка, до речі, обороняв Замостя, а потім взяв участь у контрнаступі і розгромі Кінної армії Семена Будьонного. Мав багато нагород. Серед них — ​найвищий орден Речі Посполитої, хрест «Віртуті Мілітарі».

 А потім потрапив у розвідку, а саме у 2-й розвідувальний відділ польського генштабу, так звану Двуйку. Ну як потрапив… Відбив наречену у свого командира полку Юліуша Роммеля, і його мусили перевести на нове місце.

Офіційно ж він узагалі демобілізувався і зайнявся кінним спортом. Брав участь у перегонах у Парижі і Берліні, тренував польську олімпійську команду. Обрав нове ім’я — ​Георг Ріттер фон Наленч — ​на німецький лад, бо з польським могли бути проблеми. Під виглядом аристократа-спортсмена добре засвітився в Європі, потім остаточно переїхав до Берліна, де приступив до розвідувальної роботи.

Мету мав найблагороднішу — ​дізнатись, чи не готує Німеччина нової війни. Грошей на це польський генштаб не шкодував, тож жити шпигунська сім’я мала просто в розкоші. От тільки коли робота почалась — ​жінка одразу його покинула. Бо той узявся вербувати агентуру не серед офіцерів і генералів, а серед їхніх дружин, коханок і секретарок. Ну як… вербувати… так само, як здобув дружину.

Найкращий «шпигунський гарем» у світі

Першою перед галантним ріттером (нім. «лицарем») не встояла баронеса Беніта фон Фалькенгайн, невістка начальника німецького генштабу! Другою стала Ірен фон Єна, донька генерала і працівниця бюджетного відділу міноборони. Вона ненавиділа поляків, тож спочатку Юрек представився їй британським журналістом Джорджем Грейвзом. Але потім дівчина так закохалася, що прийняла все

 Дівчата були подругами і знали про стосунки одна одної, проте чомусь із цим мирились. Сосновський же був із ними абсолютно чесним — ​і розповів, що вони тепер агентки польської розвідки. Про це написав у мемуарах начальник нацистської розвідки Вальтер Шелленберг. Хто дивився серіал про Штірліца, той пам’ятає це ім’я. Так-от, Шелленберг написав: «Він розповів їм про справжню мету свого завдання і повідомив, що якщо не впорається — ​його понизять і відправлять у піхоту. Сосновський досяг своєї мети, вміло спекулюючи на почуттях дівчат, — ​жодна з них не хотіла втратити коханого».

Під виглядом аристократа-спортсмена добре засвітився в Європі, потім остаточно переїхав до Берліна, де приступив до розвідувальної роботи.

Мало того, вони ще й приводили до нього нових подруг. Наприклад, Ренату фон Нацмер з армійської інспекції, якою керував творець німецьких танкових військ Гайнц Гудеріан. Цікаво, що Юрек не змушував усіх своїх дівчат зраджувати батьківщину. Навпаки, він казав їм, що розслідує діяльність московської агентури в Німеччині, яка звідси хоче розпалити чергову світову війну. І це виявилось правдою — ​та ще й якою!

Дівчата у своїх корсетах — ​аби не пом’яти — ​виносили йому з роботи документи. Він ті корсети знімав, а потім, після… всього, цінні для розвідки папери фотографував і віддавав назад, щоб не «попалили». А в них — ​про таємні німецькі полігони в СРСР, де Гудеріан із поплічниками вчились вести маневрену війну. А ще туди їздили військові льотчики і розробники хімічної зброї. Більшовики ж таємно бували в Німеччині. Зі стенограм Юрек дізнався про візит до Берліна радянського начальника генштабу маршала Михайла Тухачевського. І що він, від’їжджаючи, оголосив тост: «За нашу наступну зустріч уже незабаром — ​наприклад, у Варшаві!».

І на додачу Юрек здобув нечувану річ — ​повний план бойового розгортання німецької армії у разі війни з Польщею. Тут було все те, що потім сталось 1939-го, — ​швидкий наступ кількома колонами на Варшаву і кількамісячна пасивна оборона на Заході. Згодом, уже після війни, історики визнають «гарем Сосновського» найефективнішою агентурною мережею в Німеччині.

Дівчатам Юрека… відрубали голови

Але крім того, ця агентура була ще й найдорожчою — ​з’їла понад мільйон марок, половину бюджету польської розвідки. І це зрештою стало причиною підозр до Юрека з боку власного керівництва, яке почало сумніватися в достовірності роздобутої ним інформації. До того ж до влади в Німеччині прийшли нацисти, і за Юреком почала полювати не тільки армійська контррозвідка, але й новостворене гестапо. Під час чергової грандіозної вечірки, задля якої Юрек орендував велику залу Берлінської опери, увірвались гестапівці і загребли абсолютно усіх — ​«там розберемось»…

Юрека й Ірен фон Єна засудили до довічного ув’язнення, а баронесу фон Фалькенгайн і Ренату фон Нацмер — ​до страти диким способом — ​відрубування голови. За гратами Юрек пробув недовго — ​незабаром його обміняли на спійманого німецького шпигуна.

Уже після війни, історики визнають «гарем Сосновського» найефективнішою агентурною мережею в Німеччині.

…Потім було довге розслідування його діяльності у Варшаві, війна, про яку попереджав, потрапляння до рук НКВС, співпраця, ймовірно фальшива, з радянськими «органами», і розстріл — ​хтось (перший голова КДБ Іван Сєров) каже, що Армією Крайовою, хтось (начальник управління розвідки НКВД Павло Судоплатов) — ​Хрущовим. А хтось (польський дипломат Ян Дрогойовський) запевняє, що наприкінці війни знову бачив Юрека в Берліні, звідки він планував податись кудись на Захід…

Читайте також: Вселенський Патріарх ще 15 років тому напророчив Епіфанію велике майбутнє​.

Тож цілком можливо, що секретарок неперевершений Юрек до кінця свого життя «вербував» десь у тихому містечку Аргентини чи Болівії. Принаймні хочеться у це вірити.

Олег КРИШТОПА.