«Я не можу їх кинути»: на Донбасі вбили досвідченого військового. У нього залишилися син і кохана - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.20 € 30.49
«Я не можу їх кинути»: на Донбасі вбили досвідченого військового. У нього залишилися син і кохана

Світла пам'ять!

Фото obozrevatel.com.

«Я не можу їх кинути»: на Донбасі вбили досвідченого військового. У нього залишилися син і кохана

На Донбасі знову загинув український військовий. Трагедія сталася біля Новоолександрівки 19 серпня близько 4 години ранку – старший солдат 24-ї ОМБр імені короля Данила Василь Островський виконував бойове завдання, але його смертельно поранив ворожий снайпер

Чоловікові був 41 рік, у нього залишився син Дем'ян, якого загиблий дуже любив.

Про це повідомляє OBOZREVATEL.

Завжди повертався на фронт захищати Україну

Василь Островський родом зі Львівської області. На фронті був уже не перший рік. У 2014 році він був мобілізований, а потім служив за контрактом. Це була його третя ротація.

Як розповіла знайома воїна, військова психологиня Галина Дерев'янко, Василь мав контузію. Але, незважаючи на проблеми зі здоров'ям, він знову і знову повертався на Донбас.

Жінка теж перебуває на фронті. У смерть Василя вона повірити не може.

«Ми з ним познайомилися в 2018 році. Я тоді працювала в університеті «Львівська політехніка», у нас був проєкт для військових щодо професійної адаптації. Їм викладали тут англійську, комп'ютерні науки, я займалася з ними як психолог. Я дуже добре запам'ятала Василя.

Пам'ятаю, ми його відправляли на реабілітацію, у нього були проблеми зі здоров'ям, він тоді навіть був засмучений, йому поставили неточний діагноз. І я просила його після повернення мені зателефонувати. І раптом він надсилає фото, де він стоїть з квітами знову у військовій формі. Питаю: «Як, ти знову там?» Відповідає: «Так, а як я можу кинути, тут же мої хлопці, я теж повинен бути тут», – згадує Дерев'янко.

Читайте також: Українського бійця поранили у зоні ООС.

У той час Василь познайомився з Лілею. Пара зустрічалася, потім вони поїхали на схід. Жінка теж перебуває на фронті. У смерть Василя вона повірити не може.

«Він дуже любив свою Лілю, він весь час її оберігав, як квіточку, переживав за неї. Але і вона для нього була надійним тилом», – ділиться Галина.

Але найбільше Василь любив свого єдиного сина Дем'яна. Пишався ним і його досягненнями.

Мартіна Імшенецька-Сапункова також проходила курс професійної адаптації разом з Островським. «У Василя було загострене чуття справедливості. Після демобілізації він проходив службу в муніципальній варті. Але війна в нашій країні ще не закінчилася, і Василь пішов на контрактну службу. Дуже шкода, що війна забирає хороших людей», – каже вона.

Василя згадують як дуже добру і навіть чутливу людину. Але водночас за своїх побратимів він готовий був віддати життя. Він ніколи ні на що не скаржився і нічого не просив. Хоча життя його не балувало.

Його товариші з 24-ї ОМБр на своїх сторінках у Facebook написали, що Василь Островський проходив службу в бригаді два з половиною роки: «Побратими й командування підрозділу згадують його як сміливого, порядного, працьовитого та кваліфікованого військовослужбовця, гарного воїна, який завжди виявляв розумну ініціативу й був надійною підтримкою. Він назавжди залишиться в нашій пам'яті як Герой, який віддав своє життя за нашу країну, за вільну й незалежну Україну».