Журнал «Країна» помітив наших «дві відрі» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.30 € 30.83
Журнал «Країна» помітив наших «дві відрі»

Видання детально дослідило тему двоїни.

Фото volyn.com.ua.

Журнал «Країна» помітив наших «дві відрі»

Автори видання пояснили, що цей вираз вжитий у двоїні й розповіли про цю граматичну категорію

Журналіст, викладач інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка Сергій Хомінський у липні опублікував замітку із жартівливим заголовком «Волинянин упіймав рибиняку, під закуску з якої можна вдудлити дві відрі горіляки». Цей матеріал викликав бурхливе обговорення у соцмережах. Деякі шанувальники нашого видання навіть заявляли, що цей текст демонструє рівень «деградації» волинської журналістики.

Журнал «Країна» звернув увагу, що користувачів здивували слова «рибиняка», «лускате здоровидло» і «дві відрі», передає gazeta.ua.

Під впливом російської та польської мов форма чоловічого роду «два» витіснила давню форму середнього роду «дві».

 

– Чому написано «дві відрі», а не «два відра»? – питає в коментарях до новини читач.

– Діалектизм, – пояснюють йому. – Відображає давню форму двоїни, яку втратила літературна мова

«Дві відрі» – вираз «два відра», вжитий у двоїні.

Це граматична категорія числа на позначення двох або парних предметів. Двоїна протиставлялася однині (один предмет) і множині (багато предметів). Існувала ще в індоєвропейській прамові – понад 2,5 тис. років до н. е. Її успадкувала спільна праслов'янська мова, а згодом – усі слов'янські. Досі збереглася в чеській, словенській, верхньолужицькій, нижньолужицькій. Трапляється в афразійських – івриті, арабській; уральських – хантийській, мансійській, ненецькій. Також властива квеньї – мові, яку вигадав для героїв своїх фентезійних романів англійський письменник Джон Толкін (1892–1973).

В українські мові до XVIII ст. числівники «два/оба» відмінювалися тільки у формі двоїни. Згодом під впливом російської та польської мов форма чоловічого роду «два» витіснила давню форму середнього роду «дві». Відголоски двоїни маємо в сучасних словах «очі» та «плечі». Пережитком цієї форми також є слово «двісті», що походить від давньоруського виразу «двѣстѣ» – «дві сотні».

Словосполучення «дві відрі» часто зустрічається у творах Івана Нечуя-­Левицького (1838–1918).

У повісті «Микола Джеря» йдеться: «Старий Джеря й собі готувався до весілля. Він купив 10 відер горілки: вісім відер взяв у жида за готові гроші, а дві відрі узяв наборг. Микола просив батька одіслать кілька відер до Нимидориного дядька; він добре знав, що у Нимидори нема грошей і що її дядько не покладе й шага на весілля».

У творі «Поміж ворогами»: «Поставлю дві відрі, поставлю три відрі горілки мужикам! Напою їх, а таки свого дійду! Я ж накручу на його супліку. Я ж йому підставлю стільця під ноги! Бебехне він з Горобцівки! От тоді й я зарегочусь».

Герой комедії «На Кожум'яках» говорить: «О, ще й як добре! Хазяїн і хазяйка дуже люблять пісні і трохи нас на руках не носили. Та тут ми гуртом уклали в копи мало не дві відрі горілки. Он де Гострохвостий надибав собі дівчину!»

Двоїну офіційно затвердили як мовну норму на Всеукраїнській правописній конференції влітку 1927 року в Харкові – тогочасній столиці Української Соціалістичної Радянської Республіки.

Учасниками стали 55 осіб: мово­знавці, письменники, журналісти, вчителі. Вони уклали й ухвалили більшістю голосів правопис, що неофіційно називався «харківський» або «скрипниківка» – на честь чинного наркома освіти Миколи Скрипника.

У параграфі 30 ішлося: «Тверді іменники жіночого роду з числівниками «дві», «обидві», «три», «чотири» можуть мати закінчення -і (як м'які), при чім г, ґ, к, х перед -і змінюється на з, ц, с, обов'язково з таким наголосом, як у родовому відмінку однини того слова: «дві книзі», «три вербі», «хаті», «руці», «три квітці», «пісні», «чотири норі» й таке інше».

1933 року створено комісію, яка без жодних публічних обговорень затвердила новий правопис. Він скасовував низку норм, притаманних для української мови, – як то двоїна і літера ґ. Більшість укладачів попереднього правопису репресували. Микола Скрипник скоїв самогубство.

«За старим правописом в українську мову вносилася низка архаїчних форм та провінціалізмів, які відривали літературну мову від живої і вбивали клин між українською та російською мовами, – стверджував голова правописної комісії Андрій Хвиля (1898–1938) у книжці «Викорінити, знищити коріння українського націоналізму на мовному фронті». – Треба було говорити й писати «дві книзі», «три вербі», «три квітці» й таке інше. Комісія визнала за потрібне зліквідувати таку форму. Зараз уже не будемо писати й казати «дві слові», а будемо писати «два слова», не будемо писати й казати «дві відрі», а «два відра».

Двоїна дотепер притаманна регіональним говіркам в Україні.

Учасники фейсбук-спільноти «А у нас так кажуть» діляться досвідом вживання цієї форми.

Василина Михайлівна пише: «Двоїну чула років із 10 тому на Він­ниччині від свекрухи, прощена би… Молодь уже так не говорить».

Тетяна Лук'янова: «На Хмельниччині вісім років тому, коли моя донька була в першому класі, до них відрядили студенток педакадемії на практику. То одна практикантка в зошиті з математики виправила малій «два яйця» на «дві яйці».

Ілля Володимирович: «Дід із Полтавщини казав «дьві» замість «дві».

Питання офіційного повернення двоїни у правопис порушував у своєму блозі на сайті BBC мовознавець Олександр Пономарів (1935–2020).

Навесні 2010-го професора запитали:

«Кругом бачимо, чуємо: «два гуся», «два відра». Чи не пора відновити у правах двоїну – наш давній скарб, який заборонили комуністи-більшовики?»

Він відповів:

«На жаль, повністю відновити цю категорію і поширити її на всю українську мовну територію навряд чи можливо».

Жіночу футболку з написом «Дві відрі» та графічним зображенням двох відер можна було купити в онлайн-магазині художника і музиканта Івана Семесюка, 41 рік. В описі товару йдеться: «Білі та сірі футби дівчачого крою, привабливість двоїни, підвищена лінгвістичність тощо. Усе це створено спеціально для вас – симпатичних людей з прикольними цицьками!»

Читайте також: Не стало легенди українського мовознавства Олександра Даниловича ПономарЕва.

Шанувальники митця назвали таке зображення образливим.

«Тупі сексистські жарти для олігофренів-споживачів досі продаються? Шкода», – коментує Serhii Mykhelev.

«Треба зробити дзеркально для хлопців: «Одні коромислі». Можна ліпити на труси», – пропонує Iryna Kyiv.

Товар зняли з продажу.

«Як виживати сьогодні селу? А я вам можу нагадати, як виживати. Пенсіонерці, яка получає мінімальну пенсію, треба заплатити 250 літрів молока за балон газу. А ми знаємо, на скільки того газу хватає. Щоб ви знали, аби купити літру води мінеральної, це считається «Боржомі» лікувальна, треба віддати дві відрі молока. То хіба це відношення сьогодні до селянина?» – з виступу нардепа Омеляна Парубка (1940–2017) на засіданні Верховної Ради 20 жовтня 2006 року. Народився на Черкащині, до парламенту обирався від Комуністичної партії.

Денис МАНДЗЮК, син Феодосія Мандзюка (Костя Волиняки).


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.