Ілля Поліщук: «Коли мене запросили до клубу «Барком-Кажани», одразу погодився, навіть ні на мить не задумався»

Окрім звання майстра спорту України, нещодавно він отримав новий статус – молодого татуся. В інтерв’ю пресслужбі він розповів, як поєднує професійний спорт та виховання донечки, чому родина не планує залишатися у Львові та поділився емоціями про вихід ВК «Серце Поділля» з Суперліги.

- Останні 2 сезони ти провів у ВК «Серце Поділля», які пройшли у новий сезон Суперліги 2021-2022. Але серед учасників їх немає….

- Так. «Серце Поділля» вийшло з Суперліги й мені від того сумно. Офіційної заяви вони не подавали, тому і причин такого рішення не знаю. Разом із ними не бере участі в новому сезоні й «Покуття-Прибилів». Вважаю, що український волейбол втратив хороші команди. І якщо буде бажання повернутися у Суперлігу – їм знадобиться 3 роки. Бо починати потрібно з початку – з Першої ліги.

Львівська команда завжди була на високому рівні.

- Розкажи як воно, перейти у команду триразового чемпіона України з волейболу, з якою зустрічався на матчах у складі іншої команди?

- Львівська команда завжди була на високому рівні – підбір гравців, тренер, підготовка. Коли мене запросили до клубу – одразу погодився, навіть ні на мить не задумався.

- Зізнавайся Ілля, ти раніше хотів потрапити у склад «Кажанів»?

- Звичайно хотів. Для власного професійного зростання завжди хочеться і потрібно тренуватися, грати в розвинутих клубах з європейським підходом. А «Барком-Кажани» саме такі й є.

- Ти вже був у 5 клубах. Різниця у підготовці команд відчутна?

- Так. В різних командах підготовка відрізняється. Одні їдуть на збори ближче моря, на пісок і займаються фізичною підготовкою. А львівський клуб більше займається з м’ячами. Перша половина дня це тренажерний зал, а ввечері волейбол. Приміром, останній місяць ми активно готувалися до сезону саме за такою схемою. У сезон «тренажерки» значно менше. Більше відпрацьовуємо в залі. «Кажани» відрізняються від інших клубів тим, що в них інші вправи дають.

- Тобі у львівському клубі важче тренуватися?

- Трохи так. Але тільки тому, що вони мають сильніших гравців.

- Щось нове відкрив собі у тренуваннях?

- Присідання з грифами в «тренажерці» та багато вправ з м’ячами в залі.  

- Поміж тренуваннями та змаганнями як розслабляєшся? Чим займаєшся?

- Раніше відпочивав дома, ходив з дружиною на шопінг. А зараз займаються новонародженою донечкою (посміхається – ред.). Трохи важко поєднувати батьківство та професійний спорт. Це ще те випробування. Але вже минуор більше місяця з часу появи дочки, наче освоївся.

- Донька народилася у Львові?

- Так. З переходом у львівський клуб, моя сім’я переїхала сюди теж.  

- Можливо це знак долі, що вам потрібно залишитися жити у Львові?

- Ні, ні (сміється – ред.). Нам Вінниця так припала до серця, що ми її не проміняємо.

- Тепер у тебе підростає власна вболівальниця

- Я б сказав, що формується жіночий клуб прихильниць (сміється). Моя дружина і мама палкі прихильниці волейболу. Постійно вболівають за мене і мою команду. Мама взагалі активно розвиває спорт в Козятині – як депутат міської ради відновлює спортзали.

- Ілля, у волейболі ти вже 15 років. Які ставиш перед собою плани на майбутні 10 років?

- Особисто я не ставлю плани у спорті. Більше довіряю долі. Так, хочеться розвиватися, постійно грати, бути у спорті, але будувати великі плани я не люблю. Звісно є бажання пограти за кордоном… Побачимо.

Читайте також: Боснія вийшла з гри. Україна та Фінляндія претендують на друге місце групи (Таблиця)

 Ілля мріє про Audi

Любить активний відпочинок

Своїм хобі вважає риболовлю

Але зі страв обожнює щавлевий борщ  

Грав у клубах:

• ВНАУ (2013-2014; 2014-2015)
• ВК «Вінниця» (2015-2016; 2016-2017)
• МХП «Вінниця» (2017-2018)
• ВК «Політехнік» Одеса (2018-2019)
• ВК «Серце Поділля» (2019-2020; 2020-2021).