Курси НБУ $ 39.59 € 42.26
Колишній шахтар разом із двома синами і невісткою пішов на фронт

Мама і дружина Віра Степанівна день і ніч моляться за щасливе повернення своїх синів Тараса й Назара й чоловіка Леоніда додому і за перемогу над ворогом.

Фото Ігоря ЛІСОВОГО.

Колишній шахтар разом із двома синами і невісткою пішов на фронт

«Що переповнює серце і душу жінки, яка відправила на війну чотирьох найрідніших людей?» — ​це запитання ми поставили жительці Нововолинська Вірі Мазурок

Знайомі говорять: «Яких же патріотів виростили Мазурки!»

Нещодавно Президент України Володимир Зеленський своїм Указом за виявлені мужність і сміливість в обороні держави від російських окупантів нагородив орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня командира танкового батальйону 28-літнього Тараса Мазурка. Воїн настільки вміло і професійно керував діями підлеглих, що були вщент розбиті переважаючі за кількістю і технікою сили рашистів.

А ще до цього відзначення груди героя прикрашали ордени Богдана Хмельницького ІІІ ступеня і Данила Галицького. Тож сусіди, родичі, знайомі, педагоги ліцеїв № 2 і № 7, де навчався Тарас, цілком заслужено гордяться своїм мужнім земляком.

Тарас — ​танкіст, а Назар — ​піхотинець. Це був їхній усвідомлений  вибір.

Заслужений шахтар України, громадський активіст Віктор Іванович Тарасенко добре знає цю сім’ю, адже тривалий час живе з ними в одному будинку.

– Працелюбні, скромні люди, – ​ділиться Віктор Іванович. – ​Глава родини Леонід уже втретє на фронті від 2015 року. А яких патріотів виростили з дружиною!

Розмовляємо із мамою майора Тараса Мазурка Вірою Степанівною. З теплотою і щирістю розповідає про синів, які, не зволікаючи, пішли на війну. До сліз зворушена нагородою старшого.

Виявилося, що відстоюють свободу нашої держави у боротьбі з російськими агресорами ще один син Назар та чоловік пані Віри Леонід Володимирович. Невістка Надія, дружина Тараса, також на фронті.

Це був їхній вибір

– Віро Степанівно! Як сталося, що аж троє ваших чоловіків із сім’ї одягли солдатську форму?

– Тарас мріяв стати поліцейським. Але після закінчення навчання у школі обрав Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Пам’ятаю той тривожний 2015 рік, коли син закінчив навчальний заклад. А батько, колишній гірник шахт № 1 та «Бужанська», якраз тоді підписав контракт на службу у зоні АТО. Уже через два роки старшого брата підтримав молодший Назар. Правда, Тарас — ​танкіст, а Назар — ​піхотинець. Це був їхній усвідомлений вибір. Зараз молодший проходить курс реабілітації після поранення. Воювали хлопці майже поряд, але у різних бригадах.

  Віра Мазурок.

Віра Мазурок.
 Тарас Мазурок.
Тарас Мазурок.
Назар Мазурок.
Назар Мазурок.
 Леонід Мазурок.
Леонід Мазурок.

 – Що переповнює серце і душу жінки, яка відправила на війну чотирьох найрідніших людей?

– Звичайно, хвилююсь і думаю про них постійно. Це — ​цілодобове життя в очікуванні телефонних дзвінків, — ​говорить після паузи. — ​Довго їх нема — ​сама телефоную. Часто зв’язок пропадає, тоді вдається хоч переписуватися. Відчуваємо також підтримку рідних, сусідів, знайомих. Ось і у нашому будинку — ​колишньому гуртожитку — ​є сім’ї, в яких уже хтось мобілізований і зараз на фронті. На моєму поверсі живуть дідусь з бабусею, внук яких на війні. Ми все частіше зустрічаємося, більше об’єднуємося. Так легше.

– Віро Степанівно! Ніхто не може дати відповіді на запитання, коли закінчиться війна. Що про це кажуть ваші хлопці?

– «Мамо, ми обов’язково повернемося з перемогою», — ​постійно чую від них.

Тримайтеся, наші дорогі захисники! У вас вірить і за вас усіх молиться не лише Україна, а й цілий світ.

Читайте також на volyn.com.ua: «Ексчиновниця на Волині організувала благодійний фронт​».


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.

Telegram Channel