Курси НБУ $ 29.25 € 30.40
Хліборобські уроки на Горохівщині харків’яни називають незабутніми

Харків’яни Данило, Валерій і Юлія Гембатюки назавжди запам’ятають тепло батьківської хати начальниці відділення поштового зв’язку Горохів 1 Раїси Іванюк (друга справа).

Фото Лесі ВЛАШИНЕЦЬ.

Хліборобські уроки на Горохівщині харків’яни називають незабутніми

Юлія та Валерій Гембатюки з сином Данилом до війни жили в першій столиці України — ​місті-мрії своєї юності. Юлії дуже подобалася її посада менеджера супермаркету, Валерій працював на «Новій пошті», а старшокласник Данило вже починав замислюватися, яку професію обрати в майбутньому

Коли почалася війна, сім’я залишалася в квартирі до останнього, аж доки снаряди не стали розриватися в сусідніх висотках. Зрозумівши, що далі зволікати не можна, подружжя вирішило виїжджати з небезпечного місця. Прихисток від війни знайшли аж у Печихвостах на Горохівщині. Начальниця поштового відділення Горохів 1 Луцького району Раїса Іванюк поселила біженців у батьківській хаті, а сусіди і все село зустріло Гембатюків, наче рідних.

Жителі Печихвостів підтримали харків’ян і словом, і ділом. Найперше — ​плекаючи непохитну віру, що все буде добре, а також щедро ділячись з приїжджими одягом і харчами. Раїса Іванівна залишила гостям повний льох картоплі та консервацій. Гембатюки ніяковіли, зустрічаючи сусідів із сумками, в яких були яйця, сметана, сир, молоко, банки з салатами, компотами, помідорами, огірками, речі домашнього вжитку…

– Я просила нових подруг, щоб дали можливість віддячити за таку щедрість. Хотіла допомогти їм щось по господарству, але всі вони лише доброзичливо усміхалися у відповідь, — ​розповідала пані Юлія.

Жителі Печихвостів підтримали харків’ян і словом, і ділом. Найперше — ​плекаючи непохитну віру, що все буде добре, а також щедро ділячись з приїжджими одягом і харчами.

– Де ж це бачено, щоб у Печихвостах ми когось залишили у біді?! А ці люди з Харкова — ​скромні, порядні, і видно, що не з ледачих, — ​казали найближчі сусіди Світлана й Дмитро Терновики.

Перша думка селян про приїжджих виявилася правильною, бо як тільки потепліло, харків’яни взялися до роботи. Тим паче власниця будинку, яка живе в Горохові, дозволила їм господарювати на свій розсуд.

Останні новини:

Усі новини російсько-української війни – тут.

Засукавши рукави, сімейство завзято освіжило фарбою новий дім. На город біля хати спершу дивилися з острахом, адже Юлія й Валерій виросли в селищі міського типу Фащівка на Луганщині й фактично не працювали на землі. Не кажучи вже про міську дитину Данила. Але, як кажуть, очі бояться, а руки роблять, тому, коли прийшов час, посадили картоплю, цибулю, квасолю, огірки, посіяли моркву, буряки, іншу городину.

– Без Раїси Іванівни осилити цей фронт робіт для нас, міських жителів, було б неможливо, — ​Юлія ніколи не забуде уроків хліборобства від волинської господині.

І все ж незабаром Гембатюки вирушають із Волині додому. Кажуть, хоч Харків і обстрілюють майже щодня, все одно треба їхати, щоб не втратити роботу. Із собою, як цінний скарб, візьмуть подарунки від Раїси Іванюк, а також відчуття того, що тепер мають на Волині родину. Вони мріють про перемогу й про те, як будуть відбудовувати рідний Харків. До слова, розмовлятимуть у ньому вже українською мовою, а коли настане мир, одразу чекатимуть у гості Раїсу Іванівну з родиною та інших своїх нових друзів із Волині.

*Публікацію створено за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу.

Telegram Channel