Це не якісь дивовижні висячі сади чи оранжерея за цегляними мурами. Це те, що залишилося від задуму спорудити приміщення загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня в селі Мельниця Ковельського району в 1992-ому році...
Це не якісь дивовижні висячі сади чи оранжерея за цегляними мурами. Це те, що залишилося від задуму спорудити приміщення загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня в селі Мельниця Ковельського району в 1992-ому році.
Олександр НАГОРНИЙ
Можливо, так і було б, але керівник району Григорій Остапюк, на жаль, згодом трагічно загинув. Гори блоків, панелей, цегли, заготовленого селянами лісу було вивезено з місця будівництва невідомо куди. З селянами про це не радились і їм не доповідали, куди дівалось добро. На сьогоднішній день підхід до місцевої школи прикрашає цей цегляний мур — тут мав бути спортзал. На місці колишнього спортмайданчика — глибокий котлован, викопаний під фундамент школи 15 років тому. Діти не мають тепер навіть місця, щоб на свіжому повітрі зайнятися фізкультурою. Щоправда, надійшла вказівка з району сільському голові Юрію Самчуку засипати той котлован. Отже, спорудження нової школи відкладається на невизначений час, хоч одне приміщення й досі опалюється грубками. У районі лише кілька таких шкіл не мають спортзалу. Якщо скликати якусь сотню чоловік із лопатами та кайлами, що проживають у Мельниці, то за могорич вони б, напевно, швидко засипали злощасний котлован. Але ж у ньому під шаром землі, виявляється, лежать бетонні подушки, які теж нікому не потрібні.
