Недарма наш Іван Якович Франко їх називав «морською глибиною», з якої можна винести «дивнії перли».
Життєва історія на вечір: «Книга скарбу»
У маленькому перському місті за часів великого шаха Сельцюка жила вдова, яка мала тільки одного сина. Коли відчула, що її земна мандрівка підходить до кінця, покликала його й сказала: – Наше життя було важке, бо ми бідні, але залишаю тобі велике багатство – ось цю книгу. Я отримала її від свого батька. В ній містяться всі потрібні вказівки, дотримуючись яких, можна здобути величезний скарб. У мене ніколи не було достатньо часу й сил, щоб її прочитати, тож тепер передаю її тобі. Дотримуйся того, що в ній сказано, й станеш дуже багатим
Син, переборюючи глибокий сум, який оселився в його серці після втрати матері, почав читати цю товсту стару книжку. Вона розпочиналася такими словами: «Щоб здобути скарб, читай сторінку за сторінкою. Якщо відразу перейдеш до висновків, книга чарівним чином зникне й ти ніколи не отримаєш скарбу». Далі було написано про великі багатства, що зберігалися в далекій країні в печері, яку дуже добре охороняли.
На жаль, після перших сторінок, написаних перською мовою, йшов арабський текст. Юнак, який уже уявляв себе багатієм, у жодному разі не міг дозволити, щоб якийсь випадковий перекладач заволодів скарбом, повідомивши йому якусь неправдиву інформацію. Отож сам із запалом і завзяттям почав вивчати арабську мову. Через деякий час зміг прочитати текст. Але через кілька сторінок побачив тест, написаний китайською мовою, а далі – й іншими мовами, які юнак теж з великим запалом почав вивчати. Водночас, щоб заробити на життя, почав використовувати своє чудове знання мов. Невдовзі прославився в столиці як один із найліпших перекладачів. Завдяки цьому перестав бути бідним.
Після багатьох сторінок, написаних різними мовами, в книжці ще було подано вказівки, як розпоряджатися скарбом, коли здобудеш його. Юнак охоче ознайомився з основами економіки, бухгалтерського обліку та правилами оцінювання дорогоцінних металів, коштовного каміння, рухомого й нерухомого майна, щоб його не ошукали, коли розбагатіє. Також почав використовувати здобуті знання для того, щоб забезпечити собі ліпші умови життя, а його слава поліглота й здібного економіста долетіла аж до замку шаха. Шах наказав зробити його одним зі своїх радників. Спочатку давав йому дрібні завдання, потім, коли ліпше пізнав його, доручив юнакові важку й делікатну місію і, нарешті, призначив його генеральним адміністратором імперії.
Відчуваючи, як сильно б’ється його серце, він ухопився за край сторінки, адже нарешті мав прочитати остаточні вказівки.
Юнак не переставав читати свою книжку, з якої також дізнався про таємниці будівництва великих мостів, конструювання підйомних механізмів і машин, потрібних для того, щоб дістатися до дна печери. Книжка розповідала й про те, як відчиняти кам’яні двері, як піднімати величезні кам’яні брили, якими завалені гірські ущелини й западини, щоб прокласти дорогу й вирівняти її, а також про багато інших подібних речей.
Не бажаючи нікому розповідати про свою таємницю й не дозволяючи допомагати собі, син удови, який незабаром став усебічно освіченою й загальношанованою людиною, так добре вивчив інженерну справу й містобудівне мистецтво, що шах, захоплений його вмінням і культурністю, призначив його міністром і придворним архітектором, а згодом – прем’єр-міністром. Не було в цілому королівстві іншої такої ж освіченої й обізнаної в усьому людини, як наш читач «книги скарбу».
Останні новини:
- Львівська СБУ видворила з України росіянина та білоруса.
- Помер колишній мер Володимира Петро Саганюк.
- У свій день народження в бою з окупантом загинув Герой з Рівненщини (Фото).
- У Чорному морі маневрують 9 російських бойових кораблів та катерів.
Того дня, коли юнак одружився з донькою шаха, він мав прочитати останню сторінку книжки. Відчуваючи, як сильно б’ється його серце, він ухопився за край сторінки, адже нарешті мав прочитати остаточні вказівки.
Повільно перегорнув її і… вибухнув сміхом. То був сміх подиву, радості й вдячності.
На місці останньої сторінки була металева, ідеально відполірована пластина, в якій усе відображалося, як у дзеркалі. Син удови побачив своє обличчя – обличчя зрілого чоловіка, свідомого, відважного, діяльного, мудрого, підготовленого до успішної кар’єри. І все це завдяки книзі, яку йому подарувала мати. Великим скарбом був він сам, а книга лише допомогла йому це зрозуміти.
Джерело: credo.pro.
Бруно ФЕРРЕРО, оповідання із книги «Казки для душі» (видавництво «Свічадо»)
