10 000 КІЛОМЕТРІВ СВЯТИМИ ДОРОГАМИ

Лучанин Анатолій Васильович Костюк проїхав і пройшов пішки близько десяти тисяч кілометрів територією Італії, Греції і Туреччини за маршрутами, де дві тисячі років тому здійснював свої місіонерські подорожі апостол Павло

Микола ПИРОЖКО


-Анатолію Васильовичу, чому з багатьох біблійних героїв саме апостол Павло найбільше привернув вашу увагу?
- Йдеться не лише про мою особисту прихильність, адже 1600-1700 років тому апостол Павло привернув увагу святих отців, які були засновниками і патріархами перших християнських громад. А три-чотири століття перед тим, коли Вселенські Собори вирішували, що з багатьох відомих на той час послань і апокрифів включити до Нового Заповіту, насамперед, виділили листи апостола Павла. Адже вбачали в ньому вершину християнського духу, людину, яка була беззастережно віддана Богові і досягла у своєму духовному поступі значно більше, ніж інші. Як відомо, він написав 14 послань, котрі за обсягом займають близько половини Нового Заповіту.
- У чому ще полягають таємниці апостола Павла, адже саме це, наскільки я розумію, стало предметом вашого захоплення і дослідження?
- Він закінчив Єрусалимську духовну академію (якщо прирівнювати до теперішніх навчальних закладів), вчився у знаменитого на той час Гамаліїла. Саме завдяки цьому був знайомий із первосвящеником іудейського храму і демонстрував вірність тодішній фарисейській науці і вихованню. Савл, як тоді його називали, опинився серед гонителів перших християн. На шляху в Дамаск у пустелі до нього звернувся із неба воскреслий Ісус Христос: „Савле, Савле, чого ти Мене переслідуєш?”
Таким дивним, на перший погляд, способом відбулося його особисте навернення, можна сказати, духовне переродження, навіть згодом із зміною імені. І так через кілька днів колишній ревний фарисей став щирим прихильником християнства, все своє подальше життя активно його проповідував, захищав від нападок і особисто створював християнські церкви в країнах Близького Сходу та Європи.
- Розкажіть, будь ласка, як виник задум вирушити за маршрутами місіонерських подорожей апостола Павла?
- Така думка зароджувалася давно. Хотілося на власні очі побачити ті місця, де у першому столітті нової ери зароджувалося християнство, де ступали ноги апостолів, помолитися там, отримати новий духовний заряд. Це не десяте століття, коли була запроваджена християнська віра в Україні-Русі, а вдвічі раніше, глибше. Перше століття – найбільш цікаве, адже далі пішли нашарування, християнство поділилося на конфесії і т.п.
Як відомо, апостол Павло здійснив чотири місіонерські подорожі до країн Близького Сходу та Європи. Ми з сином поки що мали три поїздки, всі вони відбувалися влітку під час відпусток. Потрібно було заощадити певні кошти, підготувати транспорт. Придбали також два гірських велосипеди. Взагалі користувалися різними видами транспорту – автомобілем, велосипедом, поїздом, літаком, на паромі перепливали протоку Дарданелли.
Першу подорож здійснили 2001 року до Туреччини, вона тривала близько місяця. Машиною проїхали через Румунію, Болгарію, добралися до турецького міста Едірне. Далі декілька днів були в знаменитій Трої, відвідали ті місця, про які згадує апостол Павло, пишучи, що забув у Троаді в одного з своїх учнів книги. Заїхали також у місто Ефес, знаменитий Меліт, в якому апостола наполегливо відмовляли від відвідання Єрусалима, де його чекали великі неприємності.
Друга подорож відбулася на продовження першої. Ми хотіли потрапити хоча б на один з островів, відвідати Італію та Грецію, щоб переконатися, як шанують там храми і віру. У Туреччині скрізь християнські святині зруйновані, ніде не застали богослужінь. Так звана червона церква у Пергамі напівзнищена століттями і людьми, ніхто її не відбудовує. Просто стоїть як мовчазна пам’ятка архітектури для огляду паломниками-туристами і не більше. Чому так трапилося? Відповідь проста – у Туреччині 99,7 відсотка місцевого населення сповідують іслам. Християн нараховується лише 100-150 тисяч. Хоча ще близько ста років тому християнське населення тут становило 25 відсотків. Багато з них змушені були переїхати до Греції та інших країн.
До Італії вирушили через територію Німеччини, Австрії. У Римі провели цілий тиждень. Тут зовсім інша картина – побачили справжній розквіт християнства. Відвідали Ватикан, чудову площу і собор святого апостола Петра. Захоплює дух, коли заходиш до собору святого апостола Павла. В посланні до римлян апостол Павло виклав основоположні питання Христового вчення. На час написання цього листа жодного з чотирьох відомих нам Євангелій ще не було, можна говорити, що Павло був одним з перших євангелістів, тому його так шанують в Італії.
Незабутні враження залишилися після відвідин Греції, яка була колискою древньої культури і цивілізації загалом. Там 99 відсотків населення належить до християн. Люди відвідують храми, поклоняються Господу Ісусу Христу. Ми бачимо збережену першоапостольську християнську віру і плоди цієї віри в добробуті і духовному стані суспільства.
Ще одна, третя, подорож була в місто Тарс, де народився апостол Павло. Там про нього нагадує меморіальний скверик, в якому є колодязь апостола Павла. Кажуть, що з нього колись він черпав воду і ми також її спробували. У Тарсі відвідали церкву святої Теклі, котра була ученицею Павла і настоятельницею цієї церкви. Недалеко знаходилася синагога, яку він відвідував разом із батьками у дитячому віці. До речі, до 12 років він знав напам’ять тексти Старого Заповіту.
- Підсумовуючи враження від почутого і побаченого під час поїздок, скажіть, як це допомогло у вашому духовному зростанні, глибшому розумінні Слова Божого?
- Здійснивши свої місіонерські подорожі з Азії в Європу, Павло фактично приніс християнську віру нам, європейцям, і значною мірою вплинув на європейську цивілізацію взагалі. Коли б всі люди черпали живу цілющу воду з цього благодатного джерела, яким є Біблія, то вони, безумовно, були б кращими, наше суспільство було б духовно здоровішим, досконалішим. У другому посланні до свого улюбленого учня Тимофія, пишучи про останні часи, апостол зазначав: „Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога, - вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися. Відвертайсь від таких!” Майже дві тисячі років тому це писалося наче про нас сьогоднішніх.