РЕЛІГІЙНИЙ КАЛЕНДАР

ІОАН ЗЛАТОУСТИЙ

Іоан народився близько 350 року в шляхетній сім”ї в Антіохії(колишній столиці Сирії), де і провів більшу частину свого життя. Вихований благочестивою матір’ю християнкою, він отримав найкращу на той час освіту. Закінчивши навчання, Іоан став адвокатом і його талановиті промови вражали антіохійців. Він також захоплювався театром.
Але, як і в його старших товаришів Василія Великого і Григорія Богослова, душа Іоана відвернулася від слави, багатства і марноти. Він прагнув спілкування з Богом в тиші й самоті. Охрестившись у 21 рік, він став ченцем. Та згодом Іоан зрозумів, що надмірно суворий аскетизм (добровільна відмова від життєвих благ і задоволень) нерідко перетворюється на самоціль. Пізніше він писав: “Не кажи мені: скільки днів я постив, того і того не їв, вина не пив, одягався у власяницю. Але скажи нам, чи перемінилась твоя гнівлива вдача на лагідну і твоя байдужість на співчуття?”
В Антіохію Іоан повернувся в 381 році з підірваним здоров’ям. Але роки самітництва в пустелі не минули для нього даремно. Він прийшов у світ окрилений, з незламною волею, не здатний до компромісів.
В Антіохії швидко помітили ясність думки, гостроту розуму і залізну логіку Іоана та пророкували йому блискучу духовну кар’єру. Однак, відчуваючи, що ще недостатньо готовий до священничого сану, він усіляко ухилявся від священства. Свої погляди на роль пастиря в Церкві Іоан Злотоустий виклав у творі “Про священство”, де говорив про величезну відповідальність перед Богом, яка лягає на плечі ієрея. Священик “повинен знати все житейське і разом з тим повинен бути вільним від усього більше, ніж ченці, що живуть у горах. Оскільки йому потрібно спілкуватись з чоловіками, що мають дружин, виховують дітей, мають слуг, володіють великими маєтностями, мають посади і владу, то він (священик) повинен бути різнобічним.”
Коли у 386 році Злотоустий став пресвітером, він суворо дотримувався цих правил. В будь-яку годину дня і ночі він був готовий поспішати на допомогу. Його проповіді пекли совість людей, він говорив про найпростіші гріхи так, що людям ставало соромно і вони старалися виправитись.
Коли помер Константинопольський патріарх (глава незалежної помісної церкви), на його місце був призначений Іоан. Його вивезли з Антіохії таємно, боячись, що народ не відпустить його. Його патріарше служіння разюче відрізнялося від служіння його попередників. Він не жив у багатому палаці, не влаштовував урочистих прийомів, а всі гроші витрачав на допомогу бідним. Для цього він навіть продав дорогі меблі й золотий посуд з палацу.
Великий проповідник, за що і був названий Злотоустим, Іоан головним чином тлумачив послання апостола Павла. Збереглося близько 640 проповідей Іоана на теми біблійних розповідей, в яких особливу увагу він приділяв моральним проблемам. Саме Іоан склав чин Божественної літургії, яка служиться в наших храмах кожного дня, за винятком десяти днів на рік, коли служиться літургія Василія Великого.
Ставши патріархом, Іоан Злотоустий невтомно викривав неправедність і підкупність церковної верхівки та імператорського двору. Тому проти нього виступили всі вищі класи суспільства. Особливо старались імператриця Євдоксія та олександрійський патріарх Феофіл. У 403 році вони скликали церковний собор, який, навіть не вислухавши Іоана, звинуватив його в єресі (відступі від вчення церкви) і відправив в заслання на Кавказ. Три роки в засланні він продовжував служити людям, і любов та довіра оточували його. Але прийшов наказ імператора заслати Іоана ще далі. Три місяці виснажливої подорожі по гірській місцевості зовсім підірвали здоров’я 63-річного служителя Божого. Іоан встиг причаститись і помер із словами:” Слава Богу за все!”
Іоан Злотоустий був прославлений церквою як святий. Для нас він і зараз, через багато століть, залишається великим взірцем і прикладом виконання свого обов’язку при будь-яких обставинах.
Андрій і Наталія РОТЧЕНКОВИ,
викладачі Центру християнського виховання дітей та молоді при Волинській духовній семінарії.