З роси Вам і води, ювіляре!
Хто із Волині допікав так Президента своїм питанням? – «Звичайно, Вася! Вася! Уліцький Вася!..»
Спитайте, хто з журналістів стрів кохання на Помаранчевому Майдані, хто кращий всіх у редакції політик й майстер у пінг-понг, хто краще всіх на сторінках так «грає» народних депутатів... На це вам кожен відповість, кожен відповість: «Звичайно, Вася! Вася! Уліцький Вася!..»
День 16 січня в редакції газети «Волинь» особливий вже багато років поспіль, а цьогоріч наш колектив традиційно почав його найгарнішими вітаннями для редактора відділу політики Василя УЛІЦЬКОГО.
У Василя Михайловича сьогодні прегарна зустріч із першим 50-річчям!
Шановний ювіляре! Дорогий Друже!
Для читачів газети «Волинь» Ваше ім’я протягом десятків років асоціюється з гострим пером, правдою та влучним словом, із думкою, яка має силу спонукати аналізувати, дискутувати й вчитися дорожити власною громадянською позицією.
Василь Уліцький – це завжди сильно, сміливо, відверто і красиво, людяно й чуттєво водночас.
Навіть якщо Ви друкуєтеся під псевдонімом, нехай би Ви й не підписували свої публікації – Ваш почерк у журналістиці вирізняється особливою каліграфією – аналітичним мисленням, достовірністю, оперативністю.
Вам вірять, Вами зачитуються, Ваших міркувань про найголовніше чекають на сторінках газети українці різних поколінь і професій, а ми щиро цьому радіємо.
А ще дуже важливо мати в житті такого, як Ви, Друга. З Вами завжди порядно, інтелігентно і цікаво. Ваша щирість і доброзичливість відчутні поруч, навіть якщо Ви – за сотні кілометрів.
Сердечно вітаємо Вас із сокровенним святом!
Бажаємо міцного-міцного здоров’я і Божої любові. Нехай щасливою буде добропорядна сім’я і родина в переможній мирній Україні.
Нехай рідні дарують Вам свою любов, ми ж дякуємо за професіоналізм, за дружбу, за те, що маєм честь творити разом із Вами нашу «Волинь» чесно, по-журналістськи!
З роси Вам і води, ювіляре!
Щиро з повагою колектив редакції газети «Волинь» і сайту volyn.com.ua.
А подарунком від нас нехай стане ця пісня:
Читайте також: Священнослужитель з Луцька Олександр КОЛБ: «Залишатись в УПЦ ми не могли, бо це було б зрадою щодо воїнів, які гинуть, і взагалі до України».
