«От якби всім цим жінкам подарувати квіти!», – подумав Андрій Гороть і… здійснив свою мрію!
Троянди для мам Героїв – від воїна з Волині Андрія Горотя
Українські захисники, які здатні на мужні вчинки на фронті і на благородні в тилу, – непереможні!
Військовослужбовцю 42-ї окремої механізованої Андрієві Горотю з села Звиняче Горохівської територіальної громади Луцького району 8 травня виповнилося 58 років. 14 місяців Андрій Васильович воює на Харківському напрямку. 28 липня минулоріч під час чергового ворожого обстрілу був поранений й наразі проходить післяопераційну реабілітацію, тож свої іменини зустрів у лікарні в Горохові – так би мовити, вдома.
Щоб засвідчити воїну своє шанування, староста Звиняченського старостинського округу, хористи та настоятель храму Святителя Миколая Чудотворця ПЦУ отець Назарій Шийка запросили іменинника на молебень за здоров’я. Парафіянки, які прийшли на це богослужіння, й гадки не мали, що захисник-односельчанин настільки розчулить їх.
...У Звинячому Андрія Горотя люди знають хорошим господарем. Свого часу він працював лісівником, на асфальтному заводі й охоронцем на Волинській філії Українського інституту експертизи сортів рослин, і водночас, за словами ексголови Звиняченської сільської ради Тетяни Панасюк, не відмовляв ні мудрою порадою, ані золотими руками, якщо йшлося про справу на благо села.
«А що мав ховатися?» – усміхається чоловік, розповідаючи, як у свої 57-м літ відреагував на повістку із військкомату. І вже більше всерйоз, аніж жартома, додає: «Оце від недавнього дня народження воювати мені ще до пенсії 726 днів. Хіба що домовляться там, «зверху», і війна закінчиться. Оце буде свято!».
Мені настільки захотілося подякувати кожній, що я впіймав себе на думці: «От якби подарувати всім їм квіти!».
Молитовна неділя на честь іменинника Андрія Горотя і 68-річчя регентки хору Віри Косинської – мами воїна Богдана Косинського, про якого розповідала газета «Волинь» у номері за 27 листопада 2024 року в публікації «Військовослужбовці Богдан і Тетяна повінчалися в храмі Звинячого на Волині», співпала з повсякчас знаковим святом – Міжнародним днем матері. І
Андрій Васильович, як справжній чоловік, не міг вчинити інакше, як вчинив.
– У церкві були мами загиблих і померлих воїнів Дмитра Редчука і Олександра Панасюка – Наталія Редчук і Тетяна Панасюк, а також – неньки, сини яких зараз – на фронтах війни, зниклих безвісти, словом, жінки, які, як ніхто інший, жили й живуть очікуванням закінчення війни. Мені настільки захотілося подякувати кожній, що я впіймав себе на думці: «От якби подарувати всім їм квіти!».
Мовчки сказав, як зав’язав. Мабуть, жіноцтво трохи подивувалося, коли Андрій Васильович раптом вийшов із церкви. А він тим часом телефонував другові Миколі Андрійчуку з проханням поїхати в Горохів і купити 30 троянд! Пан Микола допомогти в хорошій справі теж завжди готовий. Отож, не минуло й години, як Андрій Васильович знову вийшов із храму та повернувся за кілька хвилин із букетом квітів.
Троянду вручав кожній неньці після обряду мирування. Жінки не стримували сліз і слів вдячності.
Звісно, такому приємному дарунку раділа і дружина іменинника пані Євгенія. Андрій Гороть каже, що затягнуться рани і він знову піде на війну.
До слова, Андрій Васильович багатий уже трьома внучатами. Нині на фронтах воюють його зяті: під Куп’янськом – Юрій Бабій, чоловік Людмили, на Сумському напрямку – Дмитро Данилюк, чоловік Марії.
Вітання вам, Герої від «Волині» й волинян! Повертайтеся додому з миром якнайшвидше!
Читайте також: «В Луцьку середня ціна оренди однокімнатної квартири – 13 тисяч».
