Захисник Руслан (ліворуч) у поході представляв усіх постраждалих ветеранів, а волонтер Артур під час ходи закликав до підтримки проєкту різні релігійні організації.
Пішки до Відня, щоб зібрати гроші на реабілітаційний центр
Маршрут у тисячу кілометрів через Польщу та Чехію за 3 тижні подолали ветеран Руслан Вовк та волонтер з Австрії Артур Зайберт. Вони ішли з благодійною метою – зібрати кошти на будівництво нового реабілітаційного центру в Карпатах
На пропозицію ампутації відповів категоричним «ні»
Артур, котрий є співзасновником громадської організації «Метаноя», з початку повномасштабної війни їздить в Україну з гуманітарною допомогою та помагає евакуйовувати цивільних із зони бойових дій. Руслан – ветеран війни, який відновлюється після поранення на Донеччині. І обох об’єднала спільна мета.
Артур – член Менонітської церкви (течія у християнстві. – Ред.). «Я, напевно, разів 30 був в Україні. Ми їздили в гарячі точки, евакуйовували людей. Бачили все це на власні очі, бачили поранених, бачили з чим доводиться боротися і які є проблеми. І все, що ти чуєш та бачиш, справді зачіпає та не відпускає, і потім всі ці історії ти везеш додому і ділишся з братами», – розповів Артур «24 каналу».
В Івано-Франківську волонтер познайомився з представниками Церкви Воскресіння, котрі допомагають ветеранам, що проходять лікування в місцевій лікарні. «У хлопців проблеми не лише фізичні, але й психологічні. Суспільство їх не сприймає: коли вони на фронті, то вони – герої. Як загинуть – теж герої, десь буде плакат чи меморіальна дошка. А якщо вижив і залишився без рук чи без ніг, то людям якось байдуже, а ветеранам – образливо. І це – не одиничні випадки, багато хлопців про це кажуть», – розповідає Артур.
Тому Менонітська церква Австрії та Церква Воскресіння з Івано-Франківська почали міркувати над тим, як би реалізувати амбітний проєкт для допомоги ветеранам.
Руслан Вовк мобілізувався до війська ще у березні 2022 року. Поранення отримав влітку 2023 року. Спочатку лікарі хотіли ампутувати ногу, але він протестував. Каже, що до поранення майже щодня і бігав, і любив футбол, тож змиритися з втратою ноги не міг взагалі. З Дніпра його відправили до Івано-Франківська. Тамтешні лікарі взялися рятувати ногу воїна. І їм вдалося.
Після операцій – тривала реабілітація. Поранення було серйозним, тому Руслана звільнили зі служби. Однак попри це чоловік не залишається осторонь актуальних проблем. Й одного дня йому зателефонували представники Церкви Воскресіння, з якими він познайомився в лікарні й запитали його, чи не хоче він піти в похід на 1 000 кілометрів. Пропозиція була цікавою та ризикованою, адже після поранення таке навантаження на ногу – справжній виклик. Та Руслан прийняв його.
Тисяча кілометрів – це лише перший крок
Коли вони на фронті, то вони – герої. Як загинуть – теж герої, десь буде плакат чи меморіальна дошка. А якщо вижив і залишився без рук чи без ніг, то людям якось байдуже, а ветеранам – образливо.
Артур каже, що принципово хотів вирушити в дорогу саме з ветераном, аби привернути більше уваги до проєкту. За попередніми підрахунками, будівництво реабілітаційного центру в Івано-Франківській області обійдеться у 2 мільйони євро, треба зібрати хоча б частину, щоб розпочати будівництво.
«Руслан – символ усіх тих, для кого ми це робимо. Тобто він у цьому поході представляв не себе і своє поранення, а всіх тих, хто постраждав. І мені здається, що це більше відгукується самим ветеранам, ніж те, що їх представляв би австрієць», – каже Артур.
…Суть походу була в тому, аби всі 1 000 кілометрів були пройдені, тож Артур та Руслан іноді чергувалися – ішов хтось один. Чоловіків дорогою супроводжував автомобіль, в якому були речі та провізія, що полегшувало похід. Жили вони в наметі та готували їжу самостійно.
«Я кожного дня проходив від 8 до 12 кілометрів. Усе інше проходив Артур. Він пройде десь 30 кілометрів і я за день плюс-мінус 10, все залежало від погоди. Було дуже важко, – ділиться Руслан. – Дорогою, бувало, набрякне нога. Дуже боліло і я боявся, щоб там не сталося якогось зміщення чи чогось гіршого. Але коли повернувся додому, то все було добре. Навіть є відчуття, наче я розпрацював ногу і мені стало легше».
Похід до Відня – це тільки початок величезної роботи, яка очікує на команду, котра працює над створенням реабілітаційного центру. Найпершим завданням все ще залишається збір необхідних коштів. Волонтер каже, що представлятиме проєкт на з’їзді рад церков в Австрії та інших подібних заходах. Ба більше, планують восени організувати подібний захід в Україні, аби залучити релігійні організації до будівництва, адже відновлення захисників та захисниць – важливе завдання для всіх.
Далі – проєктування та будівництво. Над цим готові працювати члени Менонітської церкви Австрії, котрі мають чималий досвід у відповідних сферах.
Іван МАГУРЯК, 24tv.com
Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно! Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу Волинь ЗМІ
