Запросила подругу у гості… Історія на вечір

А потім Карина познайомилася з Дмитром, від якого Віра просто шаленіла. Вона була впевнена, що Дмитро – це її друга половинка, а Карині він зовсім не підходить.

Карина – творча, волелюбна, а Дмитро – серйозний та сімейний, він і не приховував, що шукає дружину, з якою будуватиме родину.

Віра теж хотіла заміж і народжувати дітей, а не мандрувати світом, як Карина. І ось коли Карина поїхала в чергову поїздку, здається, кільцювати якихось птахів на березі океану, Віра й Дмитро зблизилися.

До повернення Карини Віра була вже вагітна і думала, що подруга зрозуміє й пробачить.

– Ми не винні, що закохалися один в одного, – запевняв її Дмитро. – Не треба було їхати так надовго.

Карина не пробачила ні Дмитра, ні подругу. Вона не сказала жодного слова: просто зібрала речі й поїхала. І вони не спілкувалися двадцять років, доки Віра випадково не знайшла сторінку Карини у соціальних мережах.

Кілька місяців вона спостерігала за нею, а в день, коли Карина виклала фото ліхтаря серед передгрозових хмар і написала: «Це – кінець», Віра кинула їй заявку в друзі. Вона не очікувала, що колишня подруга прийме заявку і тим паче напише, але Карина написала.

Виявилося, що вона розлучилася з чоловіком, втратила всі свої гроші й самоповагу заодно. Жити їй не було де, і Віра сказала:

– А приїжджай до нас у гості. Будинок – великий, все одно кімнати даремно пустують.

Карина на той час перебралася в інше місто, а Віра так і жила на батьківщині. З Дмитром вони розлучилися десять років тому: не такий він виявився й ідеальним. Їхній син Олег жив із Вірою і був її єдиною радістю.

Віра дуже хотіла доньку. Вона зовсім не знала, як виховувати хлопчиків.

– Це не твоя турбота, – говорив Дмитро. – Хлопчики – батькова відповідальність.

Але зрештою це виявилася турбота Віри, бо після розлучення Дмитро віддалився від сина. На щастя, Олег ріс не такий, як інші хлопці: йому і двох років не було, коли він побачив у гостях піаніно і просто захопився ним. Музика, конкурси, вступ у музичну школу – таке життя було в Олега і Віри. Син ріс боязким мрійливим юнаком, і Віра дуже ним пишалася, сподіваючись, що він стане великим музикантом.

Карина зовсім не змінилася за ці роки: така ж вітряна, безладна і галаслива. Вона порушила звичний спосіб життя Віри з сином, але це було навіть приємно: немов свіжий вітер увірвався до їхнього трохи втомленого будинку.

– Ой, Віро, як же ж я ображалася на тебе! – зізналася Карина. – Мені здається, що я нікого не любила так, як Дмитра.

– Нема чого там любити, – відповіла Віра. – Знала б ти, яким він виявився…

Вірі дуже хотілося повернути дружбу Карини: незважаючи на всі їхні відмінності, за всі ці роки вона так і не зустріла таку подругу, з якою було б так само весело та спокійно, як із Кариною.

І Віра робила все: розпитувала Карину про її подорожі, захоплювалася її красою та ерудицією, ходила з нею на концерти, хоч і не любила гучної музики, готова була слухати її скарги з будь-якого приводу.

– Ми не винні, що закохалися один в одного, – запевняв її Дмитро.

Декілька років Карина подорожувала зі своїм цивільним чоловіком і вела з ним блог, з якого і заробляла гроші.

Після розлучення той забрав блог собі і виставив Карину не в кращому світлі перед аудиторією, тому Карина, по суті, все втратила.

Олег уважно слухав усі їхні розмови і одного разу сказав:

– Карино, якщо хочете, можете прийти на наш концерт.

Віра збиралася сказати, що в Карини з дитинства непереносимість на класичну музику, але подруга несподівано погодилася:

– А давай!

Виявилося, що молода дівчина, до якої пішов її чоловік, була піаністкою. І після концерту Карина заявила:

– Хочу навчитися грати на піаніно.

Олег сказав, що він із задоволенням навчить Карину.

Якби Віра знала, чим закінчиться це навчання!..

Спершу все було добре: Карина стала веселою, перестала плакати і по колу розповідати, як несправедливо з нею вчинив колишній.

Олег теж змінився: став більш товариським, балакучішим. Віра переживала, що син росте замкнутим і ні з ким не спілкується, навіть близького друга він не мав.

Потім раптом обоє –  і Олег, і Карина – стали тихими й мовчазними. Віра списувала це на спеку, яка прийшла в місто, і нічого не помічала. Якось вона повернулася додому завчасно, і їй здалося, що нікого немає – так було тихо.

Вона зазирнула в кімнату Карини, але там було пусто. Тоді Віра пішла до Олега, і, відчинивши двері, ахнула від побаченого.

Вона застала цих двох за… недвозначним поцілунком!

– Ти зовсім вже! – кричала вона до подруги. – Це що, відплата така, чи що?! Ти думаєш, скільки йому років?!

Карина мовчала і дивилася в підлогу. Говорив, як не дивно, Олег.

– Мамо, не смій на неї сваритися. Ми кохаємо один одного.

– Кохаєте?

– Так.

– Та що ти можеш знати про кохання?

– Мамо, ти це серйозно?

Карина того вечора поїхала. І Віра сподівалася, що на цьому все скінчиться.

Вона спробувала поговорити з Олегом, пояснити йому, що такі стосунки ні до чого доброго не призведуть, тим більше з Кариною, але той відмовлявся розмовляти. А потім почав зникати з дому. Віра стежила за ним, влаштовувала сварки, але це закінчилося тим, що Олег перестав ночувати вдома.

А потім і зовсім заявив:

– Я думаю взяти академвідпустку.

– Що-о-о?!!

– Ми з Кариною хочемо поїхати в подорож.

Ось так Віра, намагаючись зробити добрий вчинок і повернути дружбу подруги, зруйнувала життя свого сина.

– Ти думаєш, вона кохає тебе? Та вона твого батька завжди любила! І досі любить. Хоче, щоб він дізнався – і схаменувся. Ти просто схожий на нього зовні та й усе.

Віра сподівалася, що ці її слова приведуть сина до тями. Але вийшло навпаки: він зібрав речі й пішов з дому. До Карини.

Віра писала їм обом, дзвонила, благала подругу не псувати життя хлопчику, але все було без толку. І тоді Віра вирішила: настав час залучати Дмитра.

Ти думаєш, вона кохає тебе? Та вона твого батька завжди любила! І досі любить. Ти просто схожий на нього зовні та й усе.

На цей раз вона не хотіла діяти прямо. Вирішила, що треба підлаштувати зустріч Карини й Дмитра, а там уже сподіватися на те, що все якось залагодиться. А якщо не допоможе, тоді розповість Дмитру все як є й попросить допомогти.

Карина ходила на йогу, Віра знала її розклад. Дмитра вона запросила на зустріч на кшталт поговорити про Олега.

– А по телефону не можна? – розсердився той.

– Я часто тебе про щось прошу?

– Добре…

На зустріч Віра спеціально запізнилася. А коли під’їхала, то побачила, що ці двоє стоять і розмовляють.

Карина сміялася і смикала пасмо волосся – вона завжди так робила, коли їй хтось подобався.

Віра зняла їх на фото, але вирішила притримати козир у рукаві.

Коли Карина побігла на йогу, Віра вийшла з машини, вдаючи, що захекалася.

– Пробач, запізнилася…

– Знаєш, кого я щойно зустрів?

– Кого?

Віра не знала, чи розповіла Карина про неї та про Олега, і тому вирішила не квапитися.

– Карину!

– Та ну?

– Серйозно. Сказала, що приїхала погостювати. Така сама як і була…

– Зрозуміло…

– Так про що ти хотіла поговорити?

– Я не знаю, що відбувається з Олегом. Заявив, що візьме академвідпустку на рік.

– І що?

– А нічого! З музикою так не можна! Навіть місяць перерви – це великий регрес, не говорячи вже про рік.

– Ну і нехай. Мені завжди не подобалася вся ця музика.

– От значить як…

Розійшлися вони так ні про що й не домовившись. Але Віра сподівалася, що насіння пішло в хороший ґрунт: Карина захоче ще раз побачитися з Дмитром. А там…

Вона почекала кілька днів... І потім уже надіслала фото синові. Сподівалася, що вони з Кариною посваряться, і він повернеться додому.

Насправді так і сталося. Олег приїхав, але виглядав він так, що серце у Віри стрепенулося: ніколи вона не бачила сина таким нещасним.

– Добре, – сказав він. – Ти мала рацію. Вона, справді, робила це тільки через батька…

Віра думала, що тепер все буде добре. Та добре не було. Олег не просто взяв відпустку – він забрав документи.

– Ти у своєму розумі?! – галасувала Віра. – Музика – це все твоє життя!

– Тепер уже ні, – відповів Олег.

Він сидів удома, нікуди не виходив, не стежив за собою. Віра злякалася і спробувала відвести його до лікаря, але Олег відмовлявся. Невдовзі вони дізналися, що Карина й Дмитро разом їдуть на відпочинок.

Після цього Олег узагалі перестав розмовляти.

– Хлопчику мій, ну ти чого? – плакала Віра. – Та не варта вона таких переживань!

Олег мовчав.

І Віра наважилася: написала Карині.

«Прошу тебе, допоможи. Олегу зовсім недобре».

Карина не відповіла.

Тоді Віра написала: «Пробач мені. Я була не права. Я завжди заздрила тобі: яка ти вільна, як тобі все одно на правила та умовності. Я теж хотіла б так, але не можу. Зрозумій, Олег – це все, що є у мене в житті. Я дуже хвилююся за нього. І я звернулася б по допомогу до Дмитра, але ти сама розумієш…».

«Добре, – відповіла Карина. – Я спробую щось зробити».

Віра не знала, що Карина зробила. Але через кілька днів Олег ожив. Потім відновився у навчанні. Знову почав усміхатися.

Віра раділа і дякувала подрузі. Вона не знала, що та сказала Олегу, але головне, що був результат.

Коли Дмитро й Карина повернулися з відпочинку, Олег зник.

Віра здогадувалася, де він і з ким, але не стала нічого питати і нічого говорити.

Вона ніколи не зможе, як Карина. Але зможе так, як вона сама.

Як?

А це Вірі тільки ще доведеться дізнатися…

Любов ПЛІТКАРКА, plitkarka.com.ua.