Надія Гуменюк — поетеса, яка тонко відчуває ритми та аритмії часу, вічний голос трави, яка є символом незнищенності життя, і порухи людських почуттів. Відчуває і допомагає почути іншим своєю поезією...
Надія Гуменюк — поетеса, яка тонко відчуває ритми та аритмії часу, вічний голос трави, яка є символом незнищенності життя, і порухи людських почуттів. Відчуває і допомагає почути іншим своєю поезією.
У сімнадцяти поетичних циклах, які склали нову збірку відомої української письменниці, лауреата Всеукраїнської премії «Благовіст» і літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського «Голос папороті»,— написане за останній час та вибране з попередніх книжок. У них — широка палітра тем. Головною ж була і залишається у творчості Надії Гуменюк тема людської душі, яка, за її переконанням, є сенсом існування земної цивілізації і мусить вистояти проти навали новітніх орд і зберегти свою неповторність: Зоря, як мальва. Й мальва, як зоря. І силует самотньої тополі На вежі жовтого мовчання ліхтаря, Під поглядом примруженої долі. Завмерла ніч на синіх якорях. Та три надієчки ростуть собі поволі: В зорі, як мальва, в мальві, як зоря, Під серцем розтривоженим тополі.
