«Після риболовлі – жити хочеться»: на Волині для ветеранів організували змагання

В останню мить величезний товстолоб зірвався із гачка…

Коли світанок благословляє день – пізнається момент світлої тиші, спокою, істинного життя. Такі миті особливо цінні для тих, хто пройшов пекло війни. 

Свіже ранкове повітря, перші промені сонця, крик чайок над блискучим плесом водойми – на березі ставка зібралися ветерани, щоб відпочити, поспілкуватися та позмагатися. Після пережитих напружених, пронизаних небезпекою та подихами смерті, фронтових днів, після отриманих важких болючих травм – душевних та тілесних, для них – це важлива можливість відчути мирне життя.

Минулих вихідних у Володимирському та Луцькому районах пройшли перші етапи обласного турніру з риболовлі серед ветеранів. Цей захід – частина програми соціальної адаптації військових, які повернулися з передової. 

Змагання відбулися з ініціативи Волинської ОВА. Провели турніри районні військові адміністрації спільно з Федерацією риболовного спорту Волинської області. Організатори впевнені: відпочинок на природі, спілкування й доброзичливе суперництво допомагають повернути ветеранам внутрішній спокій.

У Володимирському районі учасників змагань вітали у селі Березовичі.

Тут за першість боролися 32 ветерани, які утворили 16 команд. Усе відбувалося згідно з правилами, адаптованими до формату офіційних спортивних турнірів.

Суперники після жеребкування займають свій сектор вздовж берегової лінії, а за сигналом «старт» усі дружно закидають вудки. 

Втім, як зізнаються чоловіки – це для них не тільки спортивна подія, а й нагода зустріти побратимів, побути в колі однодумців, ну і звичайно провести час за улюбленою справою. Бо захоплення риболовлею чи не для кожного з них починалося з малого шкільного віку. 

Організатори впевнені: відпочинок на природі, спілкування й доброзичливе суперництво допомагають ветеранам повернути внутрішній спокій.   

35-річний Ігор Малашко з Володимира приїхав не сам. На змаганнях його підтримують дружина, донька та похресниця. Рибальство – його хобі з дитинства, улюблений вид відпочинку. Однак зараз, каже чоловік, щоб половити рибу, йому потрібна допомога. Ігор отримав поранення кульшового суглоба лівої ноги під Кремінною у Серебрянському лісі 2023 року.

«Під час бойових дій прилетіла міна, ледве ногу не відірвало, – розповідає ветеран. – Ногу врятували, але вона не робоча. У мене є ортез, на якому я можу ходити. Але на рибалку це – незручно. Зі снастями я не розкладуся. Тож як тільки є час і нагода виїхати, беру когось із собою. А в серпні уже їду служити в частину, підписав контракт».

То там, то там клює. Чоловіки перегукуються, запитують на яку наживку ловиться, жартують… Витягують невелику плотву – і до такої рибки треба знати підхід. Але, як розповідає власник, живуть у цій водоймі і коропи, і амури, і товстолоби. 
Один з учасників захоплено сповіщає: клюнуло щось велике. Рибина не піддається, веде рибалку вздовж ставка. Азартне виважування збирає чи не всіх навколо. Кожен щось радить, жартують, проймаються запалом та переживають, аби вдалося витягти. З підсаком уже чатують біля берега, уже зовсім близько підтягнули, аж раптом виринає та показує свою спину величезний товстолоб кілограмів із десять і… зривається. Ех… Впродовж змагань так відбуватиметься двічі. Вдруге, через виважування нездоланного товстолоба, у ветерана зламається вудка. 

Така неспіймана удача трапилася Сергію Марчуку. Чоловік зізнається, що за його рибальський досвід – це перша рибина таких розмірів вчепилась на гачок. 

«Я виріс у селі, біля ставка, в якому з дитинства ловив рибу, – каже наш герой. – Найбільшим уловом був короп на п’ять кілограмів. А від цього товстолоба отримав адреналін». 

На війну Сергій пішов із початку повномасштабного вторгнення, служив у 14-ій бригаді. Чотири місяці тому звільнився. Зізнається, що війна змінює погляди на людей і життя, тому й нелегко повертатися у мирне буття: 
«Місяць тому влаштувався на роботу, у вихідні виїжджаю на риболовлю, бо це – найкращий відпочинок. На таких змаганнях – вперше, але це – супер формат, знайомих побачив, з кимось познайомився, поспілкувався. Отримав задоволення. Клас!»

«Щоб  люди з інвалідністю навіть і не думали про лихе…»

Неподалік Валерій Костюк, який охоче приєднується до розмови: «Я не сильний рибак, але знав, що тут буде багато друзів, тож вирішив поїхати». Валерій – голова громадської організації «Підтримай героїв», яку заснував понад рік тому. Така ідея з’явилася у нього після лікування в госпіталі внаслідок серйозного поранення. Тоді він відчув цінність волонтерської підтримки. 

 «Я лежав у лікарні, не знав чи буду ходити, і мене відвідували волонтери. Вони казали: «Дякуємо тобі, солдате, за службу. Ти – молодець, не переживай, ми тебе цінуємо». Це підбадьорювання додавало сил. Я вже чекав того дня, коли прийдуть і скажуть декілька добрих слів», – згадує Валерій. 

Він став на захист країни з перших днів повномасштабного вторгнення. У жовтні 2022 року під Авдіївкою отримав важке поранення, через що має інвалідність 1 групи. 

«В мене поломана нога, на пластині скручена, поломаний таз, внутрішні органи зашиті. Тут міняли нерви і подовжували сухожилля, бо руку взагалі хотіли відрізати. Спочатку думали, що я не виживу, потім казали, що ходити не буду, але все залежить від нас самих, – каже із впевненістю Валерій. – І після фронту життя теж продовжується, саме на цьому я наголошую, щоб  люди з інвалідністю навіть і не думали про лихе. Тому й організація таких заходів важлива для ветеранів. Проблеми є в кожного, але з цим потрібно навчитися жити далі. Бо нам будувати суспільство, відбудовувати країну». 

Нині серед його однодумців – ветерани з інвалідністю, дружини військових та полеглих Героїв. У межах організації «Підтримай Героїв» вони втілюють багато ініціатив: від візитів до поранених у лікарнях до звукотерапії та арттерапії, спільних екскурсій для родин загиблих. Валерій також допомагає ветеранам соціалізуватися, знайти себе, відкрити власну справу, даючи їм новий сенс та мету у житті.

«Природа лікує, наповнює…»

Не злякала ранкова злива учасників змагань у Луцькому районі в селі Малинівка. У мальовничому куточку, на водоймі рекреаційного комплексу «Хата рибака» зібралися сорок ветеранів. Тут панувала атмосфера згуртованості, азарту та духу суперництва. Після дощу жваво клювали чималі коропи. Тож радість і задоволення переповнювали як чоловіків, так і їхніх рідних, які приїхали вболівати. 

Ось чатує за своєю четвертою рибиною 42-річний Василь Матвійчук з Горохова. Він – лідер серед учасників у другому турі, його улов – 7,800 кілограма. 

Каже, риболовлею захоплюється з дитинства. Зараз це хобі допомагає йому відновитися після шести років служби в Збройних Силах України. У 2019 році Василь приєднався до 128-ї гірсько-штурмової бригади. Він пройшов через найгарячіші точки війни: від Маріупольського напрямку та контрнаступу на Херсон до Бахмута і Запорізької області.

Там отримав кілька поранень та контузій, пережив втрату командира роти. Після того, як його машина двічі була уражена FPV-дронами, отримав поранення, що змусило його списатися зі служби. Вдома перебуває лише третій місяць, це, каже сприйняти важко, тож шукає способи, щоб адаптуватися до мирного життя. «Дуже добре, що є такі події, вони потрібні, щоб відпочити головою, душею і тілом, є нагода зустрітися з побратимами, поспілкуватися та стабілізувати свій емоційний стан», – пояснює Василь.

Віддушиною є риболовля і для Сергія Сака з Луцька. Чоловік – затятий рибак з 8 років. Цього дня йому сприяють досвід, уміння та удача – у першому турі ветерану вдалося спіймати найбільший за вагою улов серед усіх учасників – понад 5 кілограмів риби. Поруч підтримує і переживає його дружина Лілія. «Це своєрідна медитація, яка допомагає йому відновитися після пережитого на війні, – каже вона. – Повірте, це – найкращий метод, який спрацьовує при контузіях, баротравмах. Природа лікує, наповнює. Ми часто їздимо разом, я беру книжку, щось смачненьке, у Сергія – своє задоволення, а в мене – своє.  Я бачу, як чоловік тут заспокоюється, релаксує. Після риболовлі – жити хочеться. Тож усім раджу такий відпочинок».  

Дуже добре, що є такі події, вони потрібні, щоб відпочити головою, душею і тілом, є нагода зустрітися з побратимами, поспілкуватися та стабілізувати свій емоційний стан.

Сергій – доброволець, який пішов захищати Україну на другий день повномасштабного вторгнення. Він служив у 53-му батальйоні та пройшов через найгарячіші точки, зокрема Бахмут і Куп’янськ. За військові досягнення має нагороди. А ще він – люблячий тато та дідусь. І своїми риболовними трофеями ділиться залюбки із рідними та друзями. Найбільший улов, каже, була щука вагою понад 11 кілограмів та короп – понад 7 кілограмів. 

У перерві учасники змагань смакували гарячими стравами з польової кухні, насолоджувалися пісенними дарунками від працівників культури, були розваги і для дітей. 

Завітали на захід представники влади, очільники районних адміністрацій, голова Волинської ОВА Іван Рудницький. У цьому – прагнення, щоб кожен Захисник відчував підтримку держави та громади. 

Такі ж турніри незабаром відбудуться у Ковельському та Камінь-Каширському районах. П’ять команд, які посіли перші місця, будуть боротися на змаганнях обласного рівня. 
Учасники ж отримали не тільки задоволення, але й призи у різних номінаціях від спонсорів, які підтримали змагання. 

Отож, у Володимирському районі п’ятірка лідерів така: перші – команда «Локачинська риболовля», другі – «Перші на суші» із Затурцівської громади, треті – «Срібна щука» з Оваднівської громади, четверті та п’яті відповідно – «Оперативна група гачок» та «ВетеранХаб» із Володимирської громади.

П’єдестал переможців у Луцькій громаді посіли такі команди: I місце – «КумКо» з Луцької громади, II місце – «Ветеранський улов» з Мар’янівської громади, III місце – «Штормові гачки» з Горохівської громади, IV місце – «Опора» з Колківської громади та V місце – «Ластівки» з Луцької громади. 

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: Бійці-зв'язківці з Волині забезпечують зв'язок побратимам навіть під вогнем ворога.