Механізатор із Волині: «Ото скільки цеглин буде покладено, стільки людських кісток ляже в землю»

На, жаль, рівно стільки, скільки існує людство, у світі точаться війни – малі й великі, довгі та короткі, криваві та жорстокі, загарбницькі та священні. Цікаво, що навіть визначено, скільки мирних років було за останні 5000 літ. За результатами дослідження швейцарського статистичного центру – їх нараховано всього 292, а проєкту «П’ять тисяч років війни» – 341… Це колись мені, наївній дівчинці-школярці, дитинство якої припало на повоєнні роки, здавалося, як таке можливе, щоб людина (а Гітлер же відносив себе до «homo sapiens», та ще, як і всі нацисти, ідентифікував німців як представників «арійської» раси, котра була, на його переконання, на вершині расової ієрархії) йшла на таке знищення й геноцид цілих народів?!

Тим більше і в сні страшному не могло привидітися, що в наш час з’явиться ще один «гітлер» – в особі путіна, який піде війною на Україну. Та ще й на четвертому році кровопролитного вторг­нення демонструватиме таке блюзнірство: маю на увазі, що під час зустрічі з Трампом на Алясці він назвав українців «братнім народом», у той час, як удари російських ракет та дронів продовжують щодня вбивати мирних жителів України. У відповідь на це можна лише повторити віршовані рядки Анастасії Дмитрук, які вона написала ще в березні 2014 року, коли росія анексувала Крим, запустивши своїх «зелених чоловічків»: «Ми ніколи братами не станемо – Ви прийшли до нас з «Ураганами». В полі чистому «Гради» лютії – Не брати ви нам та й не люди ви!».

З цього приводу – такий спогад на думці. Була перша половина 1990-х років. Після того, як Україна здобула Незалежність, у містах і селах відкривалися храми, приміщення яких за совєтів були віддані під склади для зерна, а то й міндобрива, якогось реманенту. Або ж починалося будівництво нових. Як і в Любчі, що на Рожищенщині, де старовинна дерев’яна церква не була закрита, а просто свого часу (чомусь?) згоріла. Своєрідно коментував це місцевий мешканець, дядько Антон – авторитетний у селі чоловік, який працював механізатором в колгоспі – жнивної пори сідав за кермо комбайна: «Ото скільки цеглин буде покладено, стільки людських кісток ляже в землю». Одне слово, нас чекає війна.

Дядько Антон – авторитетний у селі чоловік, який працював механізатором в колгоспі – жнивної пори сідав за кермо комбайна, казав: «Ото скільки цеглин буде покладено, стільки людських кісток ляже в землю».

Тоді, по правді, в це не вірилося: мовляв, яка в нас може бути війна? Ми всі тішилися, що в 1991 році Україна безкровно здобула Незалежність (навіть за Крим тоді не виникло суперечки з росією, яка перебрала на себе роль правонаступниці СРСР і нібито погодилася, що півострів – наш, український), тож і гадки не мали, що все ще – попереду, що дуже великою ціною доведеться виборювати свободу і суверенність…

Ще коли почалася АТО, то згадувався мені уже покійний дядько Антон з його невеселим прогнозом. А тим більше, коли почалося повномасштабне вторгнення. «Загуглилася» заради цікавості: чи ж то справді будівництво церков якось пов’язане з війною? І прочитала у Вікіпедії, що зв’язок між будівництвом церков та війною є, скоріше, народним повір’ям, ніж реальним фактом. Натомість, будівництво храмів може бути пов’язане, наприклад, з релігійним піднесенням. А воно якраз було в Україні, коли вона здобула Незалежність, – все правильно! От тільки це той випадок, коли народне повір’я збіглося з реальним фактом.

І сьогодні, якби жив той дядько Антон, то сказав би таким, як я, хто вважав його прогноз нісенітницею: «А що я говорив?». Про реальні втрати серед військових, як і цивільних людей, ми не знаємо, бо такі цифри під час війни влада не оприлюднює. Але, маючи інформацію з різних джерел, де кількість загиблих навіть занижена, можемо констатувати, що дуже багато «людських кісток лягло в землю». Ось чому, пам’ятаючи слова, які сказав давньоримський політик Гай Саллюстій: «Будь-яку війну легко почати, але вкрай важко закінчити», ми всі хочемо, щоб кровопролиття швидше закінчилося. І, головне, – закінчилося для України справедливим миром. Щоб батьки загиблих захисників-Героїв не спитали: «А за що ж віддали життя наші сини?». Сьогодні хочеться сподіватися, що переговори, які вже відбулися між Дональдом Трампом та Володимиром Зеленським і які на етапі підготовки – між москвою та Києвом, – крок до такого бажаного всіма нами справедливого миру. 

Катерина ЗУБЧУК, заслужена артистка України.

Зараз також читають: Петро Порошенко про вбивство Андрія Парубія: «Це постріл в серце України».

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ .