Хай Новий 2026 рік принесе і вдячних читачів газети «Волинь», і гарних новин в Україні.
Волинську листоношу Пилипівну не просто чекають, але й виглядають…
Добро ніколи не залишається без уваги. А ще коли воно твориться від душі, щирого серця повсякчас, кожного дня… Як творить його, добросовісно виконуючи свої професійні обов’язки, привітна і скромна жінка, листоноша відділення поштового зв’язку №16 «Укрпошти» міста Луцька Людмила Пилипівна Веремчук, яка 1 січня зустріла 65-річчя
Коріння батьківського роду іменинниці бере початок на Локачинщині, де вона народилася 1 січня 1961 року у селі Озютичі. У спогадах пані Людмили відлунюється тепло батьківської оселі, незабутні шкільні роки у місцевій школі, згодом – у сусідньому селі Холопичі, мрії у виборі професії, початок трудового шляху. А розпочався він на Луцькому консервному заводі. Добросовісно трудилася і заочно навчалася у Кам’янець-Подільському харчовому технікумі, де здобувала професію техніка-технолога. На цьому виробництві пропрацювала майстром 20 років. Але розпад, закриття заводу змусили жінку шукати нове місце роботи. На той час була вже одружена і підростало трійко дітей. Довелося Людмилі Пилипівні побувати і на біржі праці, і пізнати роботу в зеленому господарстві, і на кондитерській фабриці… Своєю людяністю, повагою до оточуючих, сердечністю і доброзичливістю, де б вона не працювала, завжди знаходила порозуміння.
Так розпорядилася доля, що ось уже понад десять років Людмила Веремчук працює листоношею. Щоранку поспішає жінка на місце своєї роботи. Спочатку має роботу на відділенні, а це – сортування газет, листів, повідомлень, складання замовлень господарських товарів, які просять люди, тощо. І вже за якусь годину-другу прошкує на дільницю, яку обслуговує, що налічує не один кілометр. І все треба обійти пішки. Людмила Пилипівна знає, що її не просто чекають, але й виглядають… І так у будь-яку пору року, у будь-яку погоду не зраджує своєму обов’язку. Не нарікає, не скаржиться на негаразди, яких у наш непростий час вистачає.
На дільниці, яку обслуговує, біля воріт одного з будинків, коли вона в поштовий ящик вкладала листа, її зненацька вкусив… собака.
«Люблю спілкуватися з людьми, особливо – одинокими. Вони так цього потребують. Ось це і є секретом роботи, яка мені подобається», – зізналася пані Людмила.
І тільки-но запитала жінку про її роботу, то по її усмішці, обличчю було зрозуміло, що вона їй до душі, що працює із задоволенням та з радістю. Хоча пригадала ситуацію, як на дільниці, яку обслуговує, біля воріт одного з будинків, коли вона в поштовий ящик вкладала листа, її зненацька вкусив… собака. І таке буває! Правда все обійшлося без ускладнень, бо була вчасно надана мешканцями допомога (обробили спиртом).
Сумка листоноші ніколи не буває порожньою. У ній вміщуються і газети, і журнали, і замовлені господарські товари. Правда, не те, що було років десять тому, коли в руки потрібно було брати ще й пакети, але постійні читачі не зраджують. Під час спілкування пані Людмила розповіла про те, що люди, особливо старшого віку, хоча і не масово, але передплачують газети. Серед них на своїй дільниці передплатникам доставляє до 30 примірників газети «Волинь», передплачують і «Цікаву газету на вихідні». Значить, не черствіють душі лучан, а прагнуть друкованого слова.
Болить материнське серце за своїх синів, які захищають Україну. Старший Сергій пішов добровольцем у лави ЗСУ з початку повномасштабного вторгнення російського агресора. Молодший Андрій не ховався від мобілізації. І коли йому вручили повістку у 2024 році, став на захист рідної землі.
Вдячні слова на адресу Людмили Пилипівни сказала й начальник цього поштового відділення Наталія Шеверда. Вона переконана, що з такими листоношами, як героїня цієї розповіді, працювати комфортно, добре і надійно.
А ми, в свою чергу, бажаємо ювілярці невтомності, здоров’я, світлої дороги на довгий-довгий вік.
