Що зробити, аби вода не втікала з волинських колодязів і ставків

Коли відкрити мапу Волинської області з масштабом 1:200 000 від 2000-го року, то створюється враження, що на Волині знаходиться декілька тисяч річок. Але це не річки, а меліоративні канали, які, як павутина, оповили територію області.

Хоча на цій мапі вказані тільки основні меліоративні канали, а другорядні канали і дренажні системи не зазначені, а, отже, щільність «павутинки» набагато більша.

Меліорація (осушення), відсутність акумуляції, зменшення атмосферних опадів призвело до зникнення води в наших колодязях, ставах, болотах, озерах, лісах, зниження її рівня в артезіанських горизонтах…

Для того, щоб проаналізувати складність цього питання, потрібно зрозуміти, як було до меліорації земель, як є зараз і як ми бачимо екологічну ситуацію в майбутньому.

До масштабної меліорації територій акумуляція води проходила дуже інтенсивно. Вологи в грунтах в осінньо-весняний період накопичувалося чимало. У березні – квітні рівень грунтових вод піднімався настільки, що можна було просто зачерпнути воду з колодязя.

50 років тому мені довелося працювати в організації, яка проводила меліоративні роботи в Рожищенській громаді. Меліоративні канали прокопували ескаваторами, а монтаж дренажної системи проводила наша бригада. Застосовуючи гончарні трубки діаметром від 50 до 100 міліметрів, ми робили відвід води з низин поблизу меліоративних каналів.

На той час меліорація була необхідною, оскільки фіксувалося перезволоження грунтів, а, відповідно, – і великих територій.

Але недогляд і руйнування шлюзів та неможливість регулювання їхньої роботи призвело до неконтрольованого скиду води в річки. І це відбувалося  десятки років поспіль. Тобто замість того, щоб вода живила поля, ліси, торфовища, озера, стави, колодязі, вона інтенсивно відводиться в річки. Тому, для попередження цих негативних наслідків і акумуляції водних ресурсів на територіях, пропоную встановити переливні шлюзи в місцях приєднання меліоративних каналів до річок.

Вони будуть затримувати воду на територіях і перепускати надлишок води в русла річок.

Акумуляція її сприятиме збільшенню рівнів грунтових і артезіанських вод, запобіганню пожеж у лісах і на торфовищах, збільшенню врожаїв сільгосподарських культур, запобіганню підтоплень.

Тож тільки реконструкція меліоративної системи може призвети до нормалізації екології і захисту територій від посухи. Меліоративні системи безпосередньо прив’язані до маленьких і більших річок. Отож, якщо провести обмеження скиду води, ми значно поліпшимо екологічну ситуацію в нашому краї.

Звісно, в час війни Україна не має коштів для фінансування таких проєктів, але, залучивши міжнародні гранти і комерційні структури, які зацікавленні в актуальному проєкті, а це – «Волиньводгосп», керівники ОТГ, агрохолдинги, фермери, лісівники, орендодавці і орендарі земель, ті самі пожежники – ми могли б запобігти втраті водних ресурсів, зберегти красу нашого рідного Волинського краю і одержати значну віддачу від природи.

До дискусії з цього питання готовий. Було б добре почути позицію з приводу моєї пропозиції науковців, представників влади і, звісно, Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області.

Віктор ЯРОЩУК, пенсіонер, колишній працівник меліоративної організації.