Заради помсти: після тюрми в росії американець записався до ЗСУ

До арешту він жив у москві та мав роман із росіянкою, а після звільнення в рамках обміну полоненими приєднався до добровольчого підрозділу, який воював поблизу Бахмута. Історію Ріда, який повернувся до США та видав свої мемуари, переповіли у виданні «Нью-Йорк таймс». Статтю на українську мову переклало видання «Українська правда. Життя».

Від п’яної вечірки – до статусу політв’язня

Тревор Рід 4 роки служив у морській піхоті США, однак не брав участі в бойових операціях. Після звільнення зі служби він працював приватним охоронцем в Афганістані. У цей період Рід познайомився з росіянкою Аліною Цибульник через інтернет. Щоб зустрічатися з нею, чоловік переїхав до москви.

У серпні 2019 року під час вечірки в російській столиці Рід сильно напився, а зранку прокинувся у відділку міліції, не пам’ятаючи подій попередньої ночі.

Молода працівниця відділку повідомила, що він перебував у стані сильного сп’яніння та всю ніч проспав у її кабінеті, але не був затриманий і міг піти.

Оскільки Рід погано знав російську мову, він вирішив дочекатися своєї дівчини на місці. Та після зміни чергових у відділку з’явився начальник, який, за словами американця, поставився до нього зовсім інакше.

«Він затримав мене і покликав фсб. Згодом мене допитали. Поліція почала фабрикувати справу проти мене», – згадує американець.

Засудженим давали лише хліб, підсолену рибу й кістки. За час російської неволі чоловік втратив близько 23 кілограмів.

Тревора звинуватили в «застосуванні насильства щодо представників влади», мовляв, він напав на двох міліціонерів, хоча доказів цього, за його словами, не було. Навіть слідча, яка вела справу, не вірила в обвинувачення. У своїх мемуарах Рід згадує, що на одному із засідань вона розплакалася, коли зачитувала матеріали справи.

Посол США в москві назвав обвинувачення «безглуздими», а судовий процес – «театром абсурду». Тревор також наполягав на своїй невинуватості, та це не вберегло його від російського «правосуддя».

Остаточне рішення ухвалили після того, як у суді показали фото, на якому Рід у парадній формі морської піхоти стоїть поруч із президентом США Бараком Обамою, якого він охороняв під час служби в Кемп-Девіді. На думку Тревора, тоді росіяни вирішили, що він має якийсь вплив, тому його можна використати як політв’язня.

Попросив передати родині, що загинув вільним чоловіком

Іноземця визнали винним, а потім етапували до московського СІЗО-5.

Майже три роки чоловік провів то в одиночному ув’язненні, то у крихітних камерах, де ледве можна розвернутися. Харчування також було дуже поганим: засудженим давали лише хліб, підсолену рибу й кістки. За час російської неволі чоловік втратив близько 23 кілограмів.

Також Тревор перехворів на COVID-19 і був госпіталізований лише після того, як почав кашляти кров’ю та в нього запідозрили туберкульоз. Його батьки тим часом витратили десятки тисяч доларів, домагаючись звільнення сина.

У квітні 2022 року росія погодилася на обмін ув’язненими, після чого американець повернувся додому.

Рід став іншою людиною після 985 днів у російському «гулагу» (як він сам висловлюється).

За деякий час американець вирішив поїхати до України й приєднався до елітного добровольчого підрозділу Rogue Team у складі Інтернаціонального легіону ГУР, який тоді діяв поблизу Бахмута.

«Я знав, що більше ніколи не зможу бути собою, якщо справедливість не буде відновлена. Зрозумів, через що проходять українці, і знав, що маю підготовку й досвід, аби допомогти», – говорить Рід.

Підрозділ тривалий час виконував розвідувальні завдання та брав участь у бойових зіткненнях із російськими окупантами. Влітку 2023 року під час однієї з операцій Тревор отримав поранення ноги. Коли боєць відчув оніміння кінцівок та почав непритомніти – попросив передати його родині, що він «загинув вільною людиною».

Американця евакуювали під обстрілами, а потім рятували в лікарнях України та Німеччини. Медикам вдалося зберегти йому ногу.

Нині 33-річний Тревор Рід живе у рідному Техасі. Він каже, що з часом його розуміння помсти змінилося. «Попри все, що зі мною зробили, мене не зламали. Я зрозумів, що найбільша помста – це вижити й залишитися вільним», – говорить він.

Ерік ШПІЦНАГЕЛЬ, Олена БАРСУКОВА.