Готувався до шашликів, а зараз повчає Європу

Зокрема, випади у бік  європейських партнерів. Деякі тези Зеленського щодо європейців у мене залишили стійке відчуття незручності і навіть іспанського сорому.

Чому такий зверхній, повчальний тон є категорично недопустимий у спілкуванні з європейськими союзниками?

Насамперед тому, що ми від них критично залежні! Чотири роки Європа допомагає нам грошима і зброєю, яку зараз купує для нас в США. Звісно, можемо вважати, що допомагає недостатньо, що хотілось би більш масштабної підтримки та більш рішучих санкцій, але, як кажуть, дарованому коневі у зуби не дивляться… Ми повинні усвідомлювати, що якби не союзники, Україна навряд чи самотужки могла б чотири роки чинити опір російській агресії.  Невдячність – дуже прикра риса… Ба більше!

Щодо рішучості і адекватності сприйняття загрози з боку росії, то Зеленський, як кажуть, мовчав би у ганчірку. Хто-хто, але точно не він має моральне право дорікати європейцям чи повчати їх, розповідаючи, що Європа повинна робити, а чого не повинна…

Європейців можна і треба критикувати за  недалекоглядну політику умиротворення агресора, за недостатню рішучість, але знову таки не Зеленському це вголос виголошувати. Бо йому самому є чим добряче дорікнути!

Ми повинні усвідомлювати, що якби не союзники, Україна навряд чи самотужки могла б чотири роки чинити опір російській агресії.

Згадаймо бажання Зеленського «домовитись десь посередині» чи «зазирнути в очі путіну». Вже не кажу про розведення військ, розмінування стратегічних шляхів та «велике будівництво» доріг за рахунок скорочення фінансування армії та закупівель озброєння… Ну, і знамениті сумнозвісні «шашлики». І це все говорилось та робилось тоді, коли понад 200 тисячна російська армія стояла вздовж кордону України, а західна розвідка криком кричала, що напад буде з дня на день.

Як тоді поводився «стратег» Зеленський, який зараз роздає європейцям на горіхи? Ігнорував усі попередження. Їздив на відпочинок у Буковель горілочку пити з дружбаном Єрмаком… І водночас у стилі «95 кварталу» тролив західних партнерів-«панікерів», жартував та насміхався з них. Ще й звинувачував, що вони нагнітають ситуацію, а це, мовляв, шкодить українській економіці. Яку ціну за таку безвідповідальність понесли українці, яких влада не попередила про реальну загрозу і які не були готові до справжньої війни? Сотні тисяч втрачених життів, мільйони покалічених доль!

 Зеленський на Давосі виступав як ментор, як наставник, як моральний авторитет. І це якось дисонувало на фоні викриття тотальної зухвалої корупції у найближчому оточенні Зеленського, про яку він не міг не знати. При цьому махрову корупцію в Україні він так само зухвало ігнорує, як свого часу загрозу нападу росії. А корупція – це внутрішній ворог. І якщо з цим не боротися, не чинити опір, то він знищить країну зсередини.

Зеленський думає, що тривалі оплески, якими його супроводжували у Давосі, адресовані персонально йому. Та ні. У світі, де є незалежна преса, розуміють хто є ху. У Давосі аплодували мужнім українським воїнам та незламному українському народу. З ними Зеленський у власній країні асоціюється все менше. А все більше з міндічами, бакановими, чернишовими, галущенками та їм подібними шкідниками. Асоціюється з махровою корупцією та тяжінням до авторитарних методів правління.

Зеленський відірваний від реальності, він думає, що відчув світову кон’юнктуру – слабкість інтелігентної Європи, і, як будь-який хам, вирішив на фоні тієї слабкості  самостверджуватися.

Щоб улестити та догодити ненадійному союзнику Трампу, президент плюнув у бік надійних європейських союзників. Що скажеш, потужний і незламний стратег!

Наталія БАЛЮК, головний редактор газети «Високий замок».

Зараз також читають: Чому годинник Судного дня перевели на 4 секунди ближче до «катастрофи».