Катерина покинула роботу, щоб бути поруч із коханим Вадимом.
«Ти точно живий?»: важкопоранений боєць одружився в реанімації
Вони планували весілля на серпень, але війна внесла свої корективи. Захисник Вадим 8 січня 2026 року дістав важке поранення на одному з найгарячіших напрямків фронту – Покровському. Праву ногу військовий втратив, за ліву зараз борються лікарі – попереду складна пластика та численні операції на переломах
Уже будучи у реанімації, захисник із Переяслава вирішив не втрачати час і оформити шлюб із 24-річною коханою Катериною з Фастова. Під вигуки «Гірко!» та сльози медичного персоналу закохані з Київщини у лікарні Дніпра днями офіційно стали родиною та повінчалися.
Як тільки він зайшов до будинку, всі відчули, що це – достойний чоловік для сестри, зсередини він випромінював упевненість, тепло…
– Коли передивляюся відео та світлини з церемонії, не можу стримати сліз. Радію, що Господь зберіг життя Вадиму і що тепер вони з коханою офіційно подружжя, – розповіла «ФАКТАМ» сестра нареченої Юлія. – Вадим після строкової служби підписав контракт. Він був на посаді бойового водія батальйону безпілотних систем Нацгвардії. Із початком великої війни боронив країну на різних напрямках.
– Як він познайомився з Катериною?
– Почну з того, що вона у нас – гордість родини. Дуже працьовита, давно заробляє сама на життя, в неї у Фастові невеличка кав’ярня, і вона там баристка. Катруся турботлива, з надзвичайно добрим серцем, але водночас скромна. Все почалося восени 2024 року. Сестра за моєю ініціативою зареєструвалася на сайті знайомств. До слова, Катя познайомила мене з моїм коханим чоловіком, за що я їй дуже вдячна. На сайті свою анкету розмістив і Вадим, от вони і знайшли один одного. З перших хвилин молоді люди зрозуміли, що мають багато спільних поглядів. Невдовзі Вадим приїхав машиною з Донеччини до Фастова. Уявіть собі, понад добу провів за кермом, щоб побачити Катю. І це було кохання з першого погляду. Як тільки він зайшов до будинку, всі відчули, що це – достойний чоловік для сестри, зсередини він випромінював упевненість, тепло…
Нещодавно Вадим освідчився. 8 серпня планували весілля, бо раніше не виходило через службу, але…
– Як сестра дізналася про трагедію?
– Вона увесь день чекала на повідомлення від Вадима, але його не було. Пізніше подзвонив командир і сказав, що є погана новина, але головне – Вадим живий. Вона плакала від щастя й казала, що поранення не мають значення, бо тут найважливіше – живий. Потім набрав Вадим і повідомив, що вижив. То сестра ще кілька разів перепитувала: «Ти точно живий? Чесно?». Сестра змушена була покинути роботу, щоб бути поруч із коханим. З ними і наша мама. Вже у лікарні Дніпра, коли Вадим побачив Катерину, зрозумів: більше чекати не має сенсу – життя занадто крихке. Закохані вирішили, що треба розписатися й обвінчатися.
– Як відбувалася підготовка до весілля і як все взагалі минуло?
– Шлюб вирішили брати у вишиванках, їх купили у Дніпрі. Так само й обручки. Один букет замовили, а інший подарували лікарі. То його потім сестричка подарувала іншій незаміжній дівчині «на щастя». Обряд вінчання здійснив протоієрей Віталій Лопушанський – настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці. А щасливу родину тепло поздоровив та вручив пам’ятні подарунки генеральний директор медичного закладу Сергій Риженко. Нічого страшного, що в лікарняній палаті, під звуки обладнання, головне – це з душею. Сліз радості не стримував ніхто.
– Як почувається зараз Вадим?
– Нині йому складно фізично, він страждає від сильного болю. Тому весь час – на знеболювальних. Потрібна велика пластика – багато переломів.
Хочемо їхати за кордон, там є чудові фахівці, які зможуть допомогти Вадиму. Це або Німеччина, або Норвегія чи Нідерланди. Катрусина любов та віра – найбільша мотивація для Вадима. Вірю, що незабаром він зробить свої перші кроки і стане татом, пара дуже про це мріє.
Вікторія МИКИТЮК, «ФАКТИ».
Зараз також читають: Герой Олег Пронцевич з Волині: «Донечко, я тебе дуже люблю й любитиму навіть після смерті».
