Володимир Зеленський.
«Ату її, опозицію, і всіх, хто сміє критикувати Зеленського і Ко»
Найяскравіші за тиждень думки і цитати
Сергій МАРЧЕНКО, воїн ЗСУ, блогер, про резонансну розправу у Львові натовпу над військовослужбовцями ТЦК:
«Ситуація, яка склалася з мобілізацією в Україні, є нездоровою і такою, що ПОСЛАБЛЮЄ здатність України ВИЖИТИ. Величезна провина за цю ситуацію лежить на тих політиках, які перекинули проблему мобілізації на армію і заставили військовослужбовців самих шукати собі поповнення методами, які далекі від ідеальних.
Але так само велика провина лежить на суспільстві, яке раптом вирішило, що війна – то не їхня справа, а тих ідеалістів, що добровольцями пішли в армію ще у 2022 році».
Віталій ПОРТНИКОВ, журналіст, про комунікацію влади та суспільства:
«Влада часто спілкується з українцями, як із маленькими дітьми, обіцяючи, що «все минеться за кілька днів». Це породжує небезпечне небажання людей приймати реальність, у якій війна – це тривалий процес, що вимагає зусиль протягом років».
Олег СААКЯН, політолог, вважає, що головне під час мобілізації – довіра та визначеність:
«Мобілізація і демобілізація – це одна політика. Не можна переконувати людей приходити до війська, якщо держава не може чесно відповісти, коли й за яких умов повернуться ті, хто вже роками воює. Невизначеність демотивує не лише військових, а й їхні родини та всіх, хто потенційно може бути мобілізований.
Повага до тих, хто вже виконав свій обов’язок, є фундаментом ефективної мобілізаційної політики. Повага – не у пільгах чи натужних промовах, а у виконаних обіцянках та зобов’язаннях. Ми всі зобов’язані цим тим із нас, хто став на захист. Це база. І – крапка».
Олександр АЛФЬОРОВ, голова Українського інституту національної пам’яті, про українсько-польські стосунки:
«Говорячи про трагічні події на Волині 1943 року, ми визнаємо: вони відбулися, і про них необхідно пам’ятати. Ця пам’ять має бути чесною, відповідальною та позбавленою політичних маніпуляцій. Вона не повинна ставати зброєю, яка знову розділяє українців і поляків».
Кирило БУДАНОВ, керівник Офісу Президента України, про напад великого натовпу у Львові на військовослужбовців ТЦК:
«Якщо ви сьогодні зриваєте одяг та б’єте військовослужбовця своєї армії, подумайте, хто завтра буде захищати вас від ворожої армії, яка буде так само бити та зривати одяг, але вже з вас».
Ірина ГЕРАЩЕНКО, народний депутат, про Верховний Суд, який відмовився скасовувати санкції проти Порошенка:
«Рішення Верховного Суду про відхилення позову Петро Порошенко проти Зеленського щодо незаконних санкцій, які вже критикує Європарламент, ЕРР, ПА ОБСЄ та інші міжнародні і європейські структури, це не лише про Порошенка. Це про кожного українця, бо тепер Банкова ще більше переконана в своїй безкарності, а для ДБР, Фінмона, СБУ, ОГП і інших – це фас! Ату* її, опозицію, неугодних, антикорупціонерів і всіх, хто сміє критикувати Зеленського і Ко.
Сьогодні судді ВС могли обрати країну, євроінтеграцію і верховенство права. А обрали себе. Так буває. Наслідки для країни будуть дуже сумними».
(* – Вигук «Ату!» (або «Ату його!») – це мисливський заклик, який використовують для нацьковування хортів на звіра, переважно на вовка або зайця. У переносному значенні цей вигук означає команду до спільного нападу, цькування або засудження кого-небудь).
Володимир В’ЯТРОВИЧ, історик, народний депутат, про погрози поляків не пустити Україну в ЄС, якщо ми не відмовимось від вшанування УПА:
«Для мільйонів українців нинішнє безапеляційне: «Покайтеся за минуле, інакше не матимете майбутнього», яке звучить на адресу народу, що стікає кров’ю, має руйнівну силу, співмірну з тією, з якою інший наш сусід знищує українські міста, скидаючи на них бомби».
Валерій ПЕКАР, громадський діяч, про поступовий занепад російської економіки і очікування України:
«Систематичні дописи на тему російської економіки мають на меті підтвердити, що ознак її одужання нема, процес занепаду йде по плану, більше того – потроху набирає темп.
Тут коментатори скажуть, що поки товстий сохне, тонкий здохне. І будуть праві. Товстий – це Європейський Союз, який підтримує Україну фінансово. Тонкий – це росія, якій сьогодні не допомагає ніхто: Іран сам ледве живий, Північна Корея має великі щоки і порожній шлунок, а Китай акуратно виснажує росію, водночас не допускаючи стрімкого колапсу.
Швидко тільки в казках буває. Божі млини мелють дуже повільно, але невідворотно».
Мирослав ГАЙ, воїн ЗСУ, закликає негайно будувати в ближньому тилу «дороги життя»:
«Ми маємо будувати свої логістичні шляхи під землею. Ми маємо робити тунелі, або рови, прикриваючи їх дошками й насипом, у напрямку «кіл-зон», укріплювати їх від осипання, так само, як це роблять шахтарі, робити там вентиляцію, по дорозі встановлювати ретранслятори. Це будуть дороги життя для НРК (наземних роботизованих комплексів) та багі з людьми. Підземні логістичні шляхи найближчим часом і будуть «Дороги життя».
