Від портової слави Луцька – до «Тюлькиного флоту»: на цих світлинах видно, яким живим був Стир, коли ним ходили судна, працювали капітани, матроси й плавмайстерні…
Я прийшов у Луцький річковий порт і стояв, роззявив рот…
Колись Стиром ходили буксири, катери й пароплави. А нині від Луцького річкового порту лишилися спогади, замки на дверях і надія на «Характерника»
У своєму дослідженні мені так і не вдалося дізнатися, хто першим стояв на капітанському містку плавзасобу, що пройшов водами нашого Стиру. Але, як кажуть, ще не вечір…
Зате можу похвалитися іншим: разом із друзями я пройшов нашою рікою від гір Вороняки на Бродівщині, що на Львівщині, де бурхливою живицею б’є джерело під назвою Стир. Щоправда, перш ніж наш кораблик – саморобний пліт із назвою «Корова» (бо корова – це не лише священна тварина в Індії, а й на нашому Волинському Поліссі, особливо в останні роки) – став на воду, нам довелося понад 30 кілометрів пройти пішки…
Ми – киянин Роман Хімко, рівнянин Сашко Москалець із сином та автор цих рядків – ішли берегами ті 30 кілометрів і відчували дихання старенького дідугана Стиру.
Найкраще про історію Луцького річкового порту мені розповів Трохим Васильович Скалінський та вже колишні матроси, боцмани, капітани. Усі вони були закохані у свої буксири, катери й пароплави, що ходили до Пінська, Берестечка, Рожища, Колок…
Уже в 1952 році в Луцьку діяло Стир-Горинське управління річкового транспорту, яке пізніше стало Волинським річковим портом. Була й Луцька технічна дільниця, що обслуговувала навіть Дністер.
Загальна довжина Стиру, який належить до середніх річок, становить 483 кілометри. З них 424 кілометри річка протікає в межах України. Стир є правою притокою Прип’яті й проходить через три області України – Львівську, Волинську та Рівненську, а також через територію білорусі.
Колись Стиром ходила ціла «пташина зграя»: «Фазан», «Сокіл», «Яструб», «Кулик», «Перепіл», «Пінгвін». Був і катер «Радянська Волинь» – як колишня назва нашої газети в часи СРСР. Але хтось дав команду передислокувати його на Світязь, де він і… булькнув.
Узагалі Стир – річка особлива. Найкраще на ній почувалися не гвинтові, а водометні судна, які ще й приносили користь самій річці. Мабуть, у пам’яті старожилів досі збереглися маршрути рейсів: «Луцьк – Берестечко», «Луцьк – Торговиця», «Луцьк – Колки», «Луцьк – Рожище», «Млинок – Заріччя», «Заріччя – Пінськ»…
До речі, у портових Колках (і це зовсім не жарт – в «Бандерівській столиці Волині» – був порт) на причалі навіть обладнали буфет, де після рейсу можна було випити кухлик пива. Автору цих рядків по-особливому смакувало «Волинське» (на жаль, нема уже такого, хоча етикетки у мене збереглися).
Навіть для того, щоб зберегти річку, нею повинні ходити судна.
На вихідні та святкові дні для городян і селян організовували екскурсії за місто. Особливо такі маршрути подобалися школярам – юнь тоді ще зачитувалася «Пригодами Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна» Марка Твена…
Усе закінчилося 1996 року, коли останній буксир став на мертвий якір. Річковий порт для деяких бюрократів став більмом в оці, а згодом – непотребом для Луцька.
Але навіть для того, щоб зберегти річку, нею повинні ходити судна.
Сьогодні Стир потрібно тралити – очищати від топляків, намулу й усілякого непотребу. Згідно з Водним кодексом України, мала б працювати спеціалізована служба догляду за річкою. Адже лише в Луцьку є близько п’яти гідротехнічних споруд. А скільки їх в області?
Тільки у Луцькому порту було 119 «вимпелів», тобто суден. За одну навігацію вони завозили 300 тисяч тонн піску. Послугами порту користувалися 160 луцьких підприємств. Але одного дня все стало шкереберть.
«Укррічфлот» безкоштовно передав портове майно громаді Луцька. Що з цього вийшло – варто прийти й подивитися – й роззявити рота, як автор цих рядків. Хоча в деяких енциклопедіях і досі записано: «Луцьк – місто і порт на річці Стир».
P. S. І один у полі воїн
Автор цих рядків був приємно здивований, коли дізнався, що в Луцьку створене ТОВ «Річковий порт Луцьк». Судячи з фейсбук-сторінки, ця компанія до повномасштабної війни навіть організовувала туристичні прогулянки Стиром у межах міста, попередньо очистивши русло від топлених дерев. Щоправда, після початку великого вторгнення росіян сторінка не оновлюється.
Коли я прибув до їхнього офісу у «Тюлькин флот», мене зустрів замок на дверях. Телефон пані, яка розповіла про місцезнаходження ТОВ «Річковий порт Луцьк», теж не відповідав.
Зате приємно вразило річкове судно «Характерник» на Стиру і катер на березі річки. Отже, і один у полі – воїн. А на річці Стир – капітан.
Тож чекаю на зустріч. І сім футів вам під кілем!
Наша довідка:
Протяжність Стиру в межах Волинської області становить 227,5 кілометра, безпосередньо територією Луцька – 12 кілометрів. Річка перетинає область своєю середньою течією: входить на територію Волині на півдні, біля села Мерва колишнього Горохівського району, і далі прямує на північ через Луцький, Рожищенський та Маневицький райони.
Глибина Стиру дуже мінлива й залежить від рельєфу дна. На перекатах вона становить 0,5–1,5 метра, на плесах – спокійних глибоких ділянках — 2,0–3,5 метра, а в окремих руслових ямах сягає 6,7–8,6 метра. У Луцьку, на крутих поворотах біля обривів, водолази фіксували ями завглибшки до 9 метрів.
У місті Берестечко, саме на цій південній ділянці Волинської області, зафіксовано найглибші місця річки: там руслові западини сягають 12 метрів.
P.S. від редакції:
Прочитавши публікацію Валентина Люпи – наш відповідальний ШІ-секретар Сан Санич – вирішив подати його історію зі свого погляду. Що з цього вийшло – читайте в нашому наступному повідомленні о 14:51 – Як дід Валентин русалок на Стиру рахував.
Валентин ЛЮПА, краєлюб, член НСЖУ.
Зараз також читають: Як волинський Торчин був «столицею Польщі».
