— Це ви у ліжку можете знати, що можна, а чого ні, — кричав Сталін Крупській у трубку. — Тут же справа стосується інтересів партії. І спати з вождем — ще не значить мати право повної власності на вождя...
До 80-річчя смерті Леніна тижневик «Аргументи і факти» в Україні» опублікував спогади про останні місяці життя вождя. В ньому є деякі нові нюанси, що може зацікавити і наших читачів. У ніч з 15 на 16 грудня 1922 року здоров’я Леніна різко погіршилося. Це, а також систематичне порушення режиму близькими змушує піти на неординарний крок: спеціальною постановою 18 грудня 1922 року ЦК РКП(б) покладає на Сталіна персональну відповідальність за дотримання режиму, встановленого для Леніна лікарями. Але режим продовжують порушувати, і перш за все Крупська. Вона уступає проханню чоловіка і 21 грудня починає записувати під його диктовку лист Троцькому. А вже наступного дня хвороба нанесла новий удар: настає параліч правої руки і правої ноги. Сталін, дізнавшись про це, відразу сердито телефонує Крупській і попереджує, що передасть справу в Контрольну комісію. Крупська вдається до обману і каже, що одержала дозвіл лікарів. Врешті-решт, говорить вона, Ленін її чоловік і вона краще будь-яких лікарів знає, що йому можна, а що ні. І в категоричній формі попросила не втручатися в її особисте життя. Це вивело із себе Сталіна. — Це ви у ліжку можете знати, що можна, а чого ні, — кричав він у трубку. — Тут же справа стосується інтересів партії. І спати з вождем — ще не значить мати право повної власності на вождя. Ленін належить не тільки вам, а й партії і перш за все партії. Як згадує сестра Леніна, Надію Костянтинівну ця розмова надзвичайно розхвилювала. Вона була не схожа на себе, качалась по підлозі. Після цього Крупська поскаржилась членам Політбюро Зінов’єву і Каменєву і попросила «захистити від грубого вторгнення в особисте життя, негідної лайки і погроз». Сталін, правда, після цього попросив Крупську забути сказане зопалу і та погодилась. А тим часом Ленін в ультимативній формі вимагає дозволити йому працювати. І після консультацій Сталіна, Каменєва і Бухаріна з лікарями приймається рішення: дозволити Леніну диктувати щоденно 5—10 хвилин, але при цьому «ні друзі, ні домашні не повинні повідомляти Володимиру Іллічу нічого з політичного життя, щоб цим не давати матеріалу для роздумів і хвилювань». Тим часом Ленін починає диктувати першу частину відомого «Листа до з’їзду» і посилає її Сталіну. Поки що це суто політичний документ, де нема місця знаменитим оцінкам Сталіна. Але, судячи з усього, чутки про конфлікт Крупської зі Сталіним таки дійшли до Леніна. І, напевно, таки від дружини, хоч во на і обіцяла цього йому не розказувати. 24—25 грудня вождь диктує другу частину «Листа до з’їзду», а 4 січня 1923 року він вже продиктує наступний «Додаток до «Листа до з’їзду»: «Сталін занадто грубий, і ця вада, цілком терпима в середовищі і в спілкуванні між нами, комуністами, стає нестерпною на посаді генсека. Тому я пропоную товаришам обдумати спосіб переміщення Сталіна з цього місця і призначити на це місце іншу людину»... І ось що звертає на себе увагу: за оцінкою Ульянова від 24 грудня 1922 року Сталін — один з «двох найвидатніших вождів сучасного ЦК», а через 10 днів раптом Ленін пропонує його змістити. Видно, про конфлікт Крупської зі Сталіним мова йшла не раз. І Ленін, вважаючи, що він вимушений постояти за себе в очах оточуючих, пише на початку березня 1923 року такого листа: «Товаришу Сталіну. Строго таємно. Копія т.т. Каменєву і Зінов’єву. Шановний т. Сталін! Ви мали грубість покликати мою дружину до телефону і облаяти її. Хоча вона і висловила згоду забути сказане, але тим не менше цей факт став відомим через неї ж Зінов’єву і Каменєву. Я не маю наміру забувати так легко те, що зроблено проти мене, а нічого й говорити, що вчинено проти дружини, я вважаю вчиненим і проти мене. Тому прошу Вас зважити, чи згідні Ви взяти сказане назад і вибачитися, чи вважаєте за краще розірвати між нами стосунки. 5 березня 23 року. З повагою Ленін». Диктуючи цього різкого листа, Ленін, за спогадами його чергового секретаря Володичевої, поки його (листа) просив відкласти, сказавши, що «сьогодні у нього чомусь погано виходить. Почував себе недобре». А наступного дня, 6 березня, прочитав його і «просив передати особисто з рук у руки і одержати відповідь». При цьому «почував себе погано». Видно, ослаблений хворобою мозок Леніна, все-таки відчував, що щось у цій справі не так, що щось йому недоговорено і він не у всьому має рацію. І тому відразу його не відправив. І все-таки наступного дня, почуваючи себе ще гірше, він відсилає листа. Скоріше всього, цей лист був написаний насамперед для того, щоб про безкомпромісність Леніна у справі охорони честі сім’ї взнали — і перш за все Каменєв та Зінов’єв. Бо ж Сталін перед Крупською вже вибачився, отож Ленін цим листом, виходить, вимагав вибачення перед собою. Минає дві, три години, доба,.. а відповідь все не приходить. Ленін починає помітно нервувати, самопочуття його різко погіршується, а відповіді все нема! І Ленін починає думати: значить все правильно, Сталін такий, яким його подає Крупська. Вождь же не міг знати, що з вини Крупської всіляко зволікалася передача листа Сталіну. Отож, і тут вона була нещирою. Як згадує Володичева, «Надія Костянтинівна просила цього листа Сталіну не посилати. Але 7 березня я сказала, що повинна виконати розпорядження Володимира Ілліча. Вона переговорила з Каменєвим, і лист було передано Сталіну і Каменєву, а затим і Зінов’єву»... Крупська розуміла, що з одержанням листа Сталін знов переконається, що вона пішла на обман, що її самолюбство — взяло верх над обіцянкою Сталіну і необхідністю не завдавати хвилювань і зайвого болю важко хворому вождю. А Сталін, одержавши листа, негайно, як підкреслює Володичева, диктує їй відповідь із вибаченнями. Але пізно: Ленін уже не в змозі прочитати його. За ці дні відбулися нові, необоротні приступи хвороби із втратою мови. Так і не отямився вже Ленін до самої смерті. Петро ХМЕЛЯРСЬКИЙ.
