РІВЕНЬ БРУДУ ЗАШКАЛЮЄ, АЛЕ Я НЕ ОПУЩУ РУК ЗАРАДИ ПРАВДИ*

Цьогорічні вибори до парламенту стали для нашого міста чи не найвизначнішою подією року. Вони затьмарили собою і спалення центрального універмагу, і перипетії із прийнятим «мовним законом», за який, до речі, голосував один з луцьких мажоритарників (це ж треба мати таке нахабство, щоб після цього ще й балотуватись). На жаль, процес передвиборчих змагань виявився цього разу настільки брудним, що лучани автоматично стали заручниками, а за великим рахунком — учасниками чиєїсь війни за владу

Олена ГОЛЄВА,
кандидат у народні депутати України


Аж не віриться, що одна людина здатна вилити стільки брехні на кожного, у кому хоч трохи відчуває конкурента. Першим під «маховик репресій» потрапив чинний губернатор, потім «приділили увагу» кандидату у народні депутати від Об’єднаної опозиції (його, на подив, «куснули» не сильно — мабуть, для профілактики), тепер, як видно, настав і мій час. Я не хочу, щоб мені робили будь-які преференції, зважаючи на те, що я є жінкою, але й ображати мене цілковитою неправдою теж не дозволю. Мені набридло, що на кожному кроці — чи то по телебаченню, чи у черговому номері місцевої газети — городяни почують і прочитають про мене чергову нісенітницю. Я мовчала, коли моїм дітям у школі під час уроків нав’язливо давали не передбачену шкільною програмою політінформацію про доброго «дядю-благодійника»; закрила очі на те, що мою зустріч із жителями 40-Б кварталу перетворили на театр одного актора чи то пак актриси; намагалась ігнорувати чутки про мою бездіяльність та недієвість соціальної програми «Народний адвокат». Гадаю, люди в це не вірять, бо існує брехня «поза межами» — та, з якої стирчать величезні вуха кострубато зробленої контрагітації.
Однак мій терпець увірвався. Я не є безмовною, інертною та безпринципною істотою, яка боїться підняти голову й сказати правду. І не дозволю своїм опонентам завдяки столичним телеканалам дискредитувати мене і мою родину в очах лучан та всієї України. Я можу і буду боротися за себе!
Вважаю за потрібне прокоментувати також «горезвісну» статтю, надруковану в газеті «Волинь» під назвою «Луцькі передвиборчі жахівочки, або кожному кандидату — порцію компромату». Саркастично-іронічна оповідка про вибори у Луцьку торкнулася і мене. Що не дивно — згадано було про напад на мій офіс як депутата Луцької міської ради, де я проводила — до погрому — зустрічі із лучанами з питань моєї депутатської діяльності; про буцімто підписання мною угоди щодо продажу заводу (!?) та вимагання у мене молодиками-нападниками вкладених ними коштів в одну із уже недіючих банківських установ.
Тож вважаю за потрібне розпочати із нападу. Завдяки професійності та оперативності працівників і керівництва правоохоронних органів, котрі прибули на місце події за лічені хвилини, нападників було знайдено. Наразі проти них порушено кримінальну справу за статтею 296 «Хуліганство» Кримінального кодексу України та ведеться дізнання. Зрозуміло, що деякі із моїх опонентів вирішили наголосити на тому, що Голєва завдяки цьому нападу вирішила провести саморекламу. Буцімто «жалійте мене за те, що на мене здійснили напад»! Проте підло навіть думати про таке, адже через напад та погрози, які продовжують надходити на мою адресу, я змушена користуватися охороною — таке рішення прийняли в міліції. Також за рекомендацією правоохоронних органів змушена була призупинити зустрічі з виборцями, щоб уникнути можливості повторного нападу. Окрім того, я маю можливість чесно та достойно агітувати за себе, адже моя соціальна програма «Народний адвокат» діє на Волині більше 3-х років і її знають десятки тисяч людей, котрі отримали кваліфіковану юридичну допомогу та добились справедливості. З приводу молодиків і їхніх вимог щодо повернення вкладів, то я жодним чином не причетна до діяльності банківських установ. Такі вимоги були надиктовані молодим людям замовниками цієї акції, аби незрозумілим чином вдарити по моїй репутації.
Що стосується угоди (відео про яку було викладено у мережі Інтернет), то воно (відео) не може підтвердити факт підписання або непідписання мною якоїсь угоди чи договору та приховування податків. Таке відео може бути відзняте у будь-якому магазині при купівлі, наприклад, автомобіля та реєстрації такого правочину у нотаріуса. Якщо чиїсь права будь-яким підписаним мною договором були порушені, то є законна процедура звернення до суду за захистом та відновленням таких прав. Більше того, усі прекрасно знають, як реагують податкові органи на такі угоди. А я та члени моєї родини є сумлінними платниками податків, інформація щодо їх сплати міститься у податкових звітностях.
Отже, спроби грати на почуттях людей, роблячи з мене якесь негативне «диво», розбиваються об факти та звичайну логіку. Тому людина, котра є замовником статті, про яку нині йде мова, має непереборне бажання будь-якими методами заплямувати моє ім’я, аби самому постати у вигідному світлі. І має явне презирство до людей, яким «згодовується» ця відверта дезінформація. Той, хто живе у брехні, не уявляє собі, що люди легко розпізнають неправду.
Наприклад, нещодавно, я виграла судову справу: 26 вересня Луцький міськрайонний суд визнав, що телеканал «Аверс» порушив Закон «Про вибори народних депутатів України». Суд взяв до уваги той факт, що «Аверс» з певного моменту взагалі відмовився приймати мою кореспонденцію та агітаційні матеріали. Хоча згідно із Законом (стаття 71) телеканал має надавати кандидатам у депутати однакову кількість часу у телевізійному ефірі для висвітлення своєї діяльності.
На жаль, сьогодні у нашому Луцьку складається така ситуація, що загальний рівень чорної брехні перевищує будь-які межі. Але я не опущу рук і буду боротись за правду!