ХТО ГОТУЄ НАШИМ ДІТЯМ РАБСТВО?..*

Незабаром для нас усіх настане вирішальна дата — 28 жовтня, день виборів до Верховної Ради України. Від результатів цих виборів залежить подальша наша доля, доля наших дітей і, можливо, навіть онуків. Голос кожного українця – на вагу золота, і не допускайте навіть думки: а, там без мене обійдеться, все одно сфальсифікують. Люди, які планують продати свій голос, — це злочинці та зрадники українського народу, тобто зрадники самих себе, своїх родин, своїх дітей та онуків. Це люди, які готують своїм дітям рабство. Жоден голос не має бути проданий, бо відсутність грошей — це ще не біда. Біда прийде тоді, коли ми заберемо у наших дітей майбутнє, продаючи їхню долю так званим «покупцям» — нинішнім господарям країни


Володимир КРАСУЛЯ,
кандидат у народні депутати по виборчому округу №20


На цих виборах ми маємо показати усьому світу, що прості українці є господарями на своїй землі. Ми повинні повірити у себе, усвідомити, запам’ятати та передати наступним поколінням споконвічну істину, що життя — це постійна щоденна боротьба за свої права. Ми можемо або мовчки змиритися з долею раба, або щоденно боротись за право жити під сонцем.
Мета у мене одна: змінити механізм роботи і життя нашої держави України, яка нічим не гірша за своїм географічним розташуванням чи інтелектом наших людей від Німеччини, Канади або Швейцарії. Повірте, у нас може бути все набагато краще. Ми бачимо, що 21 рік шахраї руйнують нашу країну. Настав час розпочати зворотний процес, до якого повинен долучитись кожен. Спочатку потрібно скористатись своїм правом голосу, потім максимально відстояти свій вибір, а тих, кого обрали, маємо змусити працювати на народ, в іншому випадку — розігнати. Вистачить байдуже спостерігати, як грабують державу. З кожним днем ми стаємо біднішими.
За 21 рік незалежності ми навчилися владу обирати, утримувати її своїм коштом, але не навчилися її контролювати. І перший закон, який має прийняти новообрана Верховна Рада, — це закон про реальний механізм відкликання депутата. Випробувальний термін — 3 місяці. Не приймають закон до 28 січня, блокуємо Верховну Раду. І нехай не думають ті комбінатори, які обманним шляхом проскочать у Верховну Раду, що вони зможуть сидіти там 5 років без користі для українського народу. Це вже не пройде.
Відчуваючи себе безкарними господарями світу цього, вони відбирають у нас мову, штучно розділяючи людей на Захід та Схід. З 1 січня 2013 року знімуть мораторій на продаж землі і, довівши до зубожіння селянство, скуплять її за безцінь. Бо, як відомо з історії, селянин без землі — кріпак. Тому після того, як перший депутат, відкликаний громадою, поїде додому, багато проблем в Україні зникнуть. Тільки тоді ми повернемо собі мову, відмінимо пенсійну реформу, не допустимо продажу землі, проведемо люстрацію. Нам не потрібно буде просити опозиційні сили об’єднатися, вони самі об’єднаються під страхом відкликання, адже програми у них ідентичні. А написав — виконуй.
Після прийняття цього закону депутати не пропускатимуть пленарних засідань і голосуватимуть тільки своїми картками. Будуть працювати, думати, де подіти селянину картоплю, як створити робочі місця й тому подібне. Адже ми, платники податків, платимо за це зарплатню.
Працювати в інтересах народу Верховна Рада може тільки під страхом сили простого люду. Влада не може бути хорошою в принципі, якщо народ її не контролює. Порівняймо українську владу і владу будь-якої країни Євросоюзу. І тут, і там люди її не хвалять, але їхня влада краща від української тим, що у випадку порушення чи ущемлення прав громадяни піднімаються на протести, страйки, блокують транспортні артерії, державні установи, а не плачуться сусіду, сидячи з ним на кухні. Не можна один раз вийти на майдан і надіятись, що далі все буде добре. Контроль за владою — це постійна щоденна боротьба. А який може бути контроль, коли корупція розпочинається з продажу номерів в списках партій та продажу бренду партії на мажоритарних округах або ж продажем своїх позицій на тих самих округах.
Сьогодні у звільненні основних опозиціонерів — політв’язнів Тимошенко та Луценка — не зацікавлені ні влада, ні опозиція, адже нікому не потрібен сильний конкурент. Їх може звільнити лише простий люд, тож і тут усе залежить від кожного з нас. Ці лідери потрібні простим людям, а не великим політикам-бізнесменам, яким закон мав би заборонити будь-який доступ до влади. Адже неможливо одночасно займатися великим бізнесом і творити закони, які змусять самого себе чесно сплачувати податки. Сьогодні розроблено багато виборчих схем, які для простої людини зрозуміти просто нереально. Це окрема наука під назвою «махінації на виборах», і тому дуже часто виходить: голосуємо за опозиційного кандидата, а депутатом він стає провладним. Тому закон про вибори також потрібно змінити, але почати все-таки із закону про відкликання депутата.
Демократія в перекладі з грецької — влада народу, але влада народу постійна, а не тільки в день виборів. Так і політична боротьба повинна бути постійною. Не можна сподіватись, що якийсь добрий «цар» все вирішить за нас.
Під час Помаранчевої революції люди обрали доброго «царя», після чого зовсім відсторонилися від політичної діяльності, і це стало фатальною помилкою, через яку до влади прийшов бандитський клан. Сьогодні — це переможці на виборах, які сприймають владу як джек -пот, подарунок долі та можливість власного збагачення. «Друзям — усе, ворогам — закон» — сказав свого часу іспанський диктатор Франко. І для представників влади нині закону немає, він є лише для опозиції та народу України. Але сьогоднішня опозиція теж не краща. Все робиться для того, щоб, прийшовши до керма, про все забути і робити те ж саме, що попередники. До чого це приводить? До того, що нині ніхто в Україні, починаючи від простого українця і закінчуючи бізнесменом, не має гарантії дотримання законних прав, збереження життя та власності. Через те, що діється в нашій державі, інвестори бояться вкладати свої кошти в українську економіку, незважаючи на відносну дешевизну робочої сили. Адже якщо державою керує кримінал, немає жодної гарантії збереження інвестованих коштів. І ніколи ця влада не пустить в Україну іноземних інвесторів. Олігархам не потрібні конкуренти. Навіщо платити зарплату 1000 доларів, якщо за відсутності конкурента можна платити 1000 гривень і заробляти при цьому набагато більше?
Об Конституцію України, як і об решту всіх законів, влада щоразу витирає ноги. Кожен президент змінює її під себе. У нас немає іншого виходу, як силою та розумом простих людей змінити країну на таку, де буде відповідальність перед законом — однакова для усіх, включаючи дітей президента, незалежно від стосунку до влади, без спецлікарень, без санаторіїв для депутатського корпусу, як це зроблено у Польщі. Кожна влада щоразу наступає на одні і ті ж граблі — максимально узурпувати владу, щоб повністю усунути опозицію, і творити все, що душа забажає, абсолютно безкарно, бо народ мовчить. Нам потрібно, ні, ми просто зобов’язані створити таку систему, щоб не хвилюватись за майбутнє наших дітей!
Найбільше я боюся, що у мене внук чи правнук запитає: «Діду, чому ти нічого не зробив за своє життя, щоб Україна стала кращою? Чому ти добровільно погодився на роль кріпака? Чому в Україні так важко жити?». Що відповісти? Тому, що я жив за принципом: моя хата скраю. Бо не думав, що завтра беззаконня влади може торкнутися колись і моєї сім’ї. Тому що я був лінивий і не відстоював свої права. Тому, що жив за принципом: не висовуйся — однаково нічого не зробиш. Бо я погодився, що Україна належить лише олігархам, а не мільйонам таких трудяг, як я. Тому, що я забув, що порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих. Тому, що був байдужим. «Бійся байдужих» — гласить споконвічна мудрість. Тому, що... і нехай кожен запитає у себе сам.
Якщо мене оберете депутатом Верховної Ради і в тримісячний термін закон про відкликання депутата не буде прийнятий, я вам відкрию двері Верховної Ради зсередини. А якщо не оберете, то разом із вами — волинськими патріотами — я буду ламати їх ззовні. Впевнений, що 46-мільйонний народ України отримає перемогу над купкою шахраїв. Ми просто недооцінюємо власні сили.
Разом із хлопцями з громадської організації «Волинські патріоти» я закликаю всіх жителів Волинської області вирвати Україну з міцних обіймів олігархів. Мої однодумці не тільки зібрали кошти на музичні інструменти, музичне обладнання, пальне, щоб об’їхати увесь виборчий округ, а й після того, як під час виступу у Горохові нам було відмовлено у підключенні до електромережі, оперативно знайшли автономні електростанції. Вони ж зібрали немалі, як на нинішній час, кошти на реєстрацію мене кандидатом до Верховної Ради України. За це я їм щиро дякую.
Ми не роздаємо передвиборчих подачок у вигляді пластикових вікон та дверей, бо вважаємо це вершиною лицемірства та приниження людей, коли прямий обов’язок держави видають за «благодійність» кандидата.
У відомому кінофільмі Сергія Бодрова «Брат» прозвучала фраза: «А в чому сила, брат? У грошах вся сила». Ні, вся сила в правді. Ось і наша сила в правді, і тому ми сильніші.
Я знаю, що мої законодавчі ініціативи викличуть шалений спротив олігархічного спруту, який охопив усі рівні влади в Україні, але ми не здамося і не продамося.
Шановні волиняни! Без вас, без вашої підтримки я — ніхто, адже «один у полі не воїн». А разом з вами ми — сила, спираючись на яку, мені буде набагато легше реалізувати свої ідеї у Верховній Раді.
Щастя вам, здоров’я в кожну родину і віри в майбутнє великої держави Україна.
СЛАВА УКРАЇНІ!