ОДЯГНУТИ ВИШИВАНКУ — ЩЕ НЕ ОЗНАЧАЄ БУТИ ПАТРІОТОМ *

Дивні речі спостерігаємо під час нинішньої, кажуть найжорстокішої і найбруднішої, передвиборної кампанії. Нас активно годують локшиною, при тому вищого гатунку. Нам, як ніколи, підносять й зовсім новий продукт, аби ми, як маленькі діти, кинулися на нову іграшку. І повірили, що вона чиста, біла, красива і пухнаста. З нами стараються говорити такою мовою, аби ми повірили в істинні патріотичні почуття майбутніх «слуг» народу

Наталія ЯРЕМЧУК


Нам малюють картини, замішані на обіцянках, які виринали в нашій уяві хіба що в дитинстві під час читання казок про чарівників і добрих фей. Нас потішають запевненнями, що в майбутньому парламенті будуть трудитися виключно на наш обездолений, втомлений від безпросвітків, народ, а зараз наввипередки стараються зробити чим більше благодійних жестів. Відразу занотуйте: вартість витраченого, помножена в надцять разів, буде повернута з ваших кишень, і якнайшвидше.
Але подумайте, хто з них поспішає розповідати, як саме і з ким збирається працювати там, у сесійній залі під скляним куполом, які саме законопроекти буде вносити на розгляд у першу чергу, прийняття котрих давно назріло? Натомість таку потрібну конкретику підмінюють ура-лозунгами й «модними» патетичними закликами. Тому всі доброчинні кроки, які, безперечно, треба робити, і не лише перед виборами, — незрівнянно дріб’язкове у порівнянні з надважливими завданнями, які покладаються на народного депутата, який зобов’язаний творити закони, а отже — умови, в яких житиме країна і усі ми з вами завтра, післязавтра, через кілька років… Закони, які визначать основні вектори розвитку країни, в якій схочуть жити наші діти та онуки, з якою рахуватиметься світ. Натомість напускають, як кажуть у народі, туман в очі людям, оголошуючи себе (і хто в це ще може повірити?) чи єдиним незалежним (від кого?) кандидатом, чи представником якоїсь «народної» опозиції, чи єдиним кандидатом від опозиції…
Як простому виборцю відрізнити зерно від полови, як його довірливому серцю не пройнятися картанням до самого себе після використання крапельки тих благ, які звалилися на голову в такий «багатий» 2012-й рік? Як не оступитися й з-поміж усіх декларантів найбільших чеснот надати перевагу тому, хто є справжнім, а не фальшивим патріотом, тому, хто не проміняє свою мову, націю на жодні блага, не втратить сорому, совісті та страху перед Всевишнім за свої вчинки, пам’ятаючи про людей, які чекають справжнього покращення життя, коли йому усміхнеться фортуна?
Першим критерієм вибору повинен стати фактор людяності. Це має бути хороший сім’янин, добрий батько і турботливий син чи дочка, ввічливий сусід, доступний, а не зарозумілий, керівник. Тоді є шанси, що він буде пройматися долею і підростаючого покоління, і тих, хто віддав сили і здоров’я країні, яка кинула їх у вир безгрошів’я, хвороб і злиднів. Якщо він не забуває за своєю діловитістю привітатися з простою людиною, запитати про її здоров’я (не тільки під час виборчих перегонів), — можна сподіватися, що такий депутат не ігноруватиме виборця.
Майбутній достойник зобов’язаний добре знати округ, в якому балотується, а його повинні добре знати ті, хто там живе.
Це має бути людина успішна, яка працює не лише на власне благо, а й для інших. І тільки той, хто підіймався самотужки на вершину успіху, не боячись в будь-який момент впасти, хто знає смак черствого окрайця хліба, буде цінувати людську працю, добиватиметься, щоб вона була достойно оплачена. Він повинен конкретними фактами показати, на що сам гаразд. Бо чи знатиме, чи зможе він в іншому випадку, навіть маючи політичну волю, вивести країну на новий, вищий рівень розвитку? Такого розвитку, де б у центрі уваги були інтереси переважної більшості українців, а не купки багатіїв.
Кандидат повинен уміти працювати з людьми, тим самим демонструючи свою відповідальність ще й за когось.
Потенційний депутат зобов’язаний орієнтуватися в питаннях економіки, політики — куплені за сало та «зелень» дипломи тут не пройдуть. Це повинна бути публічна особа, яка уміє перед аудиторією аргументовано викласти власну думку і відстояти її. Дуже знадобиться досвід законотворення — не починати ж з вивчення «алфавіту»! А ще гірше — йти в парламент із оглядом на те, що знайдуться «керманичі», які будуть все виконувати й давати «правильні» вказівки. А хіба важко — тільки проголосувати? А можуть ще й за тебе це зробити…
Не вірте у «золоті гори» тих, хто, ніби сніг на голову, з’явився несподівано в окрузі й раптом захотів стати «покровителем» його жителів! Бо відома істина: краще синиця в руці, аніж журавель у небі. Та й багатьох із сьогоднішніх «добродіїв» після голосування ви можете ніколи не побачити в своїх містах і районах. А люди чекають, щоб їхній обранець не забував рідного порога і періодично доповідав землякам про результативність своєї діяльності…
Не купуйтеся на красиві, високопарні слова передвиборних програм, виписані на замовлення найяскравішими фарбами. Краще ще раз подивіться, як і де жив майбутній депутат досі, хто були його друзі, яке його оточення.
Не довіряйте й тому, хто, як чорт від ладану, відхрещується від нинішньої влади, безбожно її гудить, намагаючись додати собі більше балів, тим більше за такої пікантної обставини, що жив багато років з нею єдиним духом.
Тепер про патріотизм. Дуже добре, якщо перед піар-виступом кандидат вдягає вишиванку. А ще краще, коли в ній виходив на великі свята і 5, і 10 років тому… Але пам’ятайте, що це далеко не завжди свідчення того, що там, під нею, у серці, криється щира любов до свого, українського. Що вишиванка стане на заваді в прагненні догодити «старшому брату» і задля корисливих цілей піти в його обійми, забути, чиїх батьків ти син чи дочка. Бо скільки доводилося спостерігати, як за гарними гаслами про любов до України, до української мови як головної національної ознаки, яку на словах так усі захищають (бо чи з парламентської трибуни схоче нею говорити?), прикривалися нікчемні дії, спрямовані на шкоду її народу. Справжній патріот у жодному випадку не зрадить те, що відноситься до категорії святих: матір, мову, землю, вважатиме великим щастям сказати «добридень» своїм виборцям із волинської землі.
Чи є така людина, яка відповідає усім цим вимогам? Так! Ім’я такої людини — Валерій Діброва. Це — керівник нової генерації, розумна, порядна і відповідальна людина!