В одній із моїх політичних байок останнього часу є такі рядки:
В одній із моїх політичних байок останнього часу є такі рядки:
Обплутані облуди словесами, Щоразу обираємо тих самих І плачемо перед всіма богами: «Погано нам… Чому нам так погано?..»
Олег ПОТУРАЙ, голова Волинської обласної організації Національної спілки письменників України
Чому ж нам так? Тому що, справді, обираємо тих самих. І в прямому сенсі, і в переносному — таких же, як і ті, що вже свої зади просиділи на кріслах Верховної Ради, випадкових, непрофесійних, жадібних до грошей і байдужих до болю народу. Найгірше ж те, що «ті самі» — відверті непатріоти своєї держави. Причому, вони присутні в усіх провідних парламентських структурах — Партії регіонів, КПУ, команді Литвина… Хіба наша Верховна Рада проголосувала б за «харківські угоди», внаслідок яких Росія просто так отримала Севастополь ще на десятки років, якби народні депутати в більшості своїй мали вдосталь українського духу? Хіба наша Верховна Рада підтримала б підвищення пенсійного віку, маючи патріотичне розуміння, що середня тривалість життя українців і так ледве сягає тої межі? Хіба наша Верховна Рада проголосувала б за закон Колесніченка–Ківалова, який українську мову намагається перетворити в хуторянську, а російську — в державну, якби це рішення приймали справжні патріоти?.. Сьогодні ми знову стаємо перед вибором. Сьогодні дуже важливо не помилитися знову. На мою думку, вибір кожного волинянина повинен прийматися за двома критеріями. Критерій перший: кандидат має бути українцем і по крові, і по духу… Я — не націоналіст, але я аналітик. Аналіз нашої політичної еліти останніх, скажімо, десяти років засвідчує, що серед тих, хто справді вболівав за Україну, не було представників інших національностей. Були лише українці, та й ті, на жаль, хіба через одного. З того випливає й другий (ще важливіший!) критерій — патріотизм. З–поміж кандидатів, котрі балотуються по Володимир–Волинському виборчому округу №19, до якого входить і мій рідний Іваничівський район, цим критеріям відповідає лише один кандидат — Євген Мельник від Всеукраїнського об’єднання «Свобода». Стосовно згаданої політструктури — аргументи окремі. Гляньмо на склад парламенту будь–якої європейської держави — в ньому неодмінно є партія чітко позначеного патріотичного спрямування. В майбутньому парламенті України такою партією може бути лише «Свобода» — інші вже скомпрометували себе в очах українців, ще інші — просто не здолають 5–відсоткового прохідного бар’єра. Отже, лише Євген Мельник і лише «Свобода»! У ще одній моїй політичній байці говориться в порядку резюме: Так повелося, що найбільше шкоди Нам завдають захланні верховоди. Летять — метелики. Мов янголята в русі. А як обсядуть — ненажерна гусінь… Отож, аби знову не обсіли «ті самі», треба не помилитися знову. Треба не помилитися…
