УКРАЇНІ ПОТРІБНА ОПОЗИЦІЯ ІЗ ЗАЛІЗНОЮ ВОЛЕЮ*

Лише одержимі ідеєю здатні до кінця відстоювати свої переконання — під погрозами, небезпеками та спокусами. Саме тому «Свобода» має бути в парламенті


Настя СНІЖНА


«Пенсія в 500 євро», «пароплави — селянам», «прямий літак — від дому до школи», «стабілізація», «збільшення», «гарантія», «покращення»… Цими обіцянками у виборчий час загодовують досхочу. Після виборів — залишається локшина та розчарування і доведеться лише спостерігати за розкладанням політичних партій, жирінням «тушок», «пліснявінням» парламенту — гниттям усієї системи.
Хочеш кращого життя? Це можливо — якщо докласти зусиль. Адже скільки б ти не пережив політичних розчарувань, саме ти твориш майбутнє. Україна потребує нашої участі щодня, а не лише тоді, коли є «настрій».
Зараз наша зброя — це виборчий бюлетень. І 28 жовтня кожен із вас триматиме його в своїх руках, як меч, забрало, рушницю, зрештою, кастет. Ними можна знищити українофобський режим, а можна розчавити українську перспективу. Отже, найперше, що необхідно: ретельно зважити — на чиєму боці й проти кого тримаєш зброю?
Якщо за українську перспективу, проти режиму українофобії — ось кілька тез, чому цей рух потрібно підсилити саме за допомогою «Свободи»:1. Лише одержимі ідеєю можуть змінити ситуацію — інших Система купує або ламає. Лише одержимі ідеєю здатні до кінця відстоювати свої переконання під погрозами, небезпеками і спокусами. «Свободу» у місцевих радах представляють уже близько 2500 депутатів, і всі вони відстоюють інтереси української громади. Навіть там, де депутат–націоналіст змушений на самоті протистояти провладній більшості, він робить усе, щоб місцевий орган влади ухвалював проукраїнські рішення.
2. «Свобода» у парламенті — єдина можливість для опозиції сформувати більшість. Партія регіонів і комуністи не набирають більшості, але всіляко намагатимуться цього досягти за рахунок «тушок». «Біло–блакитні» разом зі своїми молодшими «партнерами в червоному» пробуватимуть будь–якими методами отримати в парламенті 300 голосів, щоб дотягнути свої щупальця до Конституції. Опозиції необхідний залізний кістяк, який не дозволить плодити зрадників і ширитися «регіональному» болоту. Цим кістяком має стати ідеологічна «Свобода». Лише таку опозицію — з міцним національним стрижнем — неможливо буде «развєсті, как катят».
Найяскравіше підтвердження тому, що саме «Свобода» має стати цим стрижнем протистояння — факт: опозиційні до режиму Януковича більшості постали тільки у тих місцевих радах, де найвагоміші відсотки здобули саме націоналісти. Лише за останні тижні більше десятка політиків, громадських діячів, знаних науковців, які не належать до «Свободи», публічно виступили із закликом голосувати за «Свободу», адже вважають, що саме ця націоналістична сила стане центром кристалізації опозиційного опору. Додають: цей опір обов’язково має перерости в український наступ!
3. «Свобода» — найактивніша політична сила. Націоналісти проводять близько половини всіх акцій протесту в країні. Кожна загроза отримує належний опір і реакцію свободівців — від знахабнілої «молочної мафії», яка за копійки скуповує у селян молоко, до наступу на українську мову та намірів влади розпродати українську землю. Завдяки такій дієвості свободівці досі єдині, в кому виборці не розчаровуються. Саме тому Олег Тягнибок двічі ставав народним депутатом у тому самому окрузі. Саме тому громада Тернополя вдруге владою обрала «Свободу». Саме тому з кожним роком підтримка партії зростає по всій Україні.
4. «Свобода» — найпослідовніша. І тому від виборів до виборів помітно збільшує чисельність прихильників. Про це свідчать ті тисячні майдани і зали, які приходять на зустрічі з Олегом Тягнибоком на Сході, Центрі, Півдні України. Про це свідчить і найчисельніший марш, який будь–коли проходив у Києві. 14 жовтня на Марш боротьби УПА вийшли 30 тисяч українців. Вийшли не лише, щоб відсвяткувати 70–річчя УПА, а й продемонструвати режиму гарт, міць, гонор, силу української потуги, яка готова протистояти лавам «Беркута» і фальсифікаціям влади на виборах.
5. «Свобода» у Верховній Раді — це запорука того, що буде звільнено    з-за ґрат провідних опозиціонерів. Нинішня опозиція поки не зуміла визволити своїх лідерів. Однак коли парламент матиме опозицію із залізними кулаками — режим не лише похитнеться, а й посунеться.
6. Список «Свободи» — зразковий. Там, де в інших партіях — олігархи, у лавах націоналістів — безкомпромісні бійці. Тут не знайдете «зірок» і спортсменів, притягнутих за вуха, аби прикрити широкі спини олігархів і дірки популістських програм. Зате є фахівці, які зі «Свободою» пройшли вже не одні вибори, не зламалися перед маховиком репресій. Це правники, мовознавці, економісти, митці, інженери, журналісти, медики, шахтарі, науковці, викладачі.
7. Твій голос — вирішальний. «Батьківщина», маючи високий рейтинг, за будь–яких обставин буде у Верховній Раді. Тому влада зробить усе, щоб сфальсифікувати вибори і не дати потрапити в Раду саме «Свободі», бо відчуває в націоналістах загрозу своєму безхмарному пануванню. Отже, щонайменше один голос від родини має бути відданий за «Свободу». Нині й опозиціонери, і політологи стверджують: без вирішальної свободівської фракції «умовно опозиційні» політичні сили швидко переметнуться на бік влади. Тоді парламент знову буде підконтрольний олігархії.
8. Програма «Свободи» визнана найкращою — тому, що націоналісти не дають пустопорожніх обіцянок «збільшення» і «покращення». Програму «Своя влада — Своя власність — Своя гідність на СВОїй, БОгом ДАній землі» фахівці називають ґрунтовною, чіткою, ідеологічно витриманою стратегією. Така цілеспрямованість дає можливість втілити найголовніший пункт програми — змінити все на користь українців.
9. «Свобода» щиро, однією мовою — на Заході й на Сході — доносить до людей свої програмні засади. Не змінює гасла й ідеологію під кожні вибори, не розробляє окремих кампаній, підлаштовуючись під специфіку кожного регіону країни. А отже — не дурить і не зраджує тебе.
10. У місцевих радах свободівці довели, що керуються не амбіціями чи мріями про високі крісла і страусині капці. Попри певні розбіжності, «Свобода» уклала угоду про співпрацю з «Батьківщиною»: про взаємний ненапад; про спільні дії і до виборів, і вже в парламенті; про єдину підтримку узгоджених мажоритарних кандидатів (у 190 округах — від «Батьківщини», у 35 — від «Свободи»). Не секрет, що заради цієї єдності «Свобода» поступилася низкою «прохідних» для себе округів у Галичині. Та не всі партії, які нарекли себе теж «опозицією», здатні проявити таку свідомість бодай у дійсно критичний для України час.