СЕРГІЙ МАРТИНЯК: «ЩОБ ЗМІНИТИ ЖИТТЯ НА КРАЩЕ, ТРЕБА БАГАТО ПРАЦЮВАТИ»*

Голова Агропромислової групи «Пан Курчак» Сергій Мартиняк — лідер народної довіри по одномандатному виборчому округу №20. Ми поцікавилися у майбутнього парламентаря про його плани.

Тарас ПАНАСЮК


—Вибори закінчились. У вас був непростий округ. Як ви можете охарактеризувати ситуацію в ньому?
— Парламентські перегони виявилися нелегкими, але не через те, що доводилося багато працювати, а тому що були надто брудними. Прагнення деяких кандидатів за будь-яку ціну стати депутатом стали сильнішими за честь та гідність.
— Маєте на увазі непорядні дії опонентів?
— Так. За день до виборів мої опоненти розповсюдили проти мене порцію «чорнухи». Замість того, щоб популяризувати свою передвиборну програму, свої дії у випадку обрання депутатом, дехто з них поливав мене словесним брудом і поширював відверту брехню. Борис Загрева, наприклад, не пожалкував для цього навіть недешевого ефірного часу. Але це — просто смішно. Примітивна технологія — у переддень виборів розповідати потенційним виборцям не про себе, а про Мартиняка.
Я був переконаний, що здоровий глузд людей переможе і вони не піддадуться на таку дешеву провокацію. Я радий, що мої справи виявилися переконливішими за плітки і люди не змінили свого ставлення до мене. Наша ж команда вела чесну боротьбу, ми робили конкретні дії і жодним чином не чіпали конкурентів. Мені надзвичайно приємно, що мої ідеї та наміри знайшли прихильність серед виборців. І хоча переміг я з невеликим відривом, проте більш ніж переконаний, що за мене проголосували найсвідоміші люди, які прагнуть реальних змін і тому не купилися на солодкі обіцянки чи порожні гасла.
— Що відчуваєте, здобувши перемогу?
— Відчуваю велику відповідальність за виявлену мені довіру, за те, щоб виправдати надії та сподівання виборців. Я чудово розумію, що це — лише перший крок до реалізації планів та намірів моєї передвиборної програми і що попереду надто багато роботи.
— А що найбільше порадувало і що найбільше засмутило?
— Найбільше втішила перемога як така, хоча за стільки днів паперової тяганини та безпідставних десяти судових позовів радість від неї дещо притупилась. Найбільше розчарування — те, що я не здобув підтримки виборців Турійського району, по якому був обраний депутатом обласної ради. Виборці округу віддали голоси за кандидата Володимира Красулю, найімовірніше з тієї простої причини, що він місцевий житель. Через це вважаю неможливим своє подальше перебування у складі обласної ради та склав повноваження депутата.
— Багато хто критикує вас за таке рішення.
— Це було усвідомлене та виважене рішення. Подав заяву про складання повноважень депутата облради ще до того, як оголосили остаточні результати парламентських виборів. Тобто повноваження склав би і у випадку, коли б не став народним депутатом. Я добросовісно два роки працював в обласній раді. Виконав усе, що пообіцяв моїм виборцям. Кому віддати голос на виборах — справа добровільна, люди зробили свій вибір на парламентських виборах і вільні зробити вибір і до обласної ради. Я вважаю, що не маю права представляти в раді людей, довіру яких втратив.
— Перед виборами ви провели багато зустрічей із жителями сіл та містечок округу. Про які потреби найбільше говорять люди? Які першочергові завдання ставите перед собою?
— Так, ми зустрічались з людьми в кожному населеному пункті округу. Спілкувалися і з трудовими колективами, і з пенсіонерами, і з молоддю. Під час цих зустрічей люди ділилися своїми проблемами. Більшість із цих больових точок мені відомі, тому що я тут живу та працюю. Я намагаюсь показати людям, що спільно можна змінити все і ми мусимо самі знаходити шляхи вирішення своїх проблем.
Але над цим потрібно працювати, а не чекати, поки хтось зробить це для нас. І, напевно, якби на зустрічах із людьми я не говорив про те, що потрібно багато працювати, щоб покращити життя, а щедро роздавав обіцянки, то мав би шанс перемогти з кращими результатами. Однак я нічого не обіцяв, а відверто казав, що наше життя залежить від нас самих, бо ніхто не прийде наводити лад у нашому домі. Мусимо зробити це самі. Як каже народна мудрість. «Під лежачий камінь вода не тече». Люди мають усвідомити: якщо хочуть жити краще — мають щось робити для цього.
У мене є чіткі плани подальшої роботи в окрузі. Ми плануємо запровадити інститут представників народного депутата. Мешканці сіл будуть відчувати присутність депутата постійно. Щодо майбутніх законодавчих ініціатив, то про всі свої законопроекти обов’язково інформуватиму виборців.
— Не можемо не запитати: з ким співпрацюватимете у майбутньому парламенті?
— Співпрацюватиму з усіма. Хотілося б об’єднати у парламенті волинських депутатів та сформувати потужне волинське лобі, яке піклуватиметься про добробут нашого краю. На жаль, самовисуванців у парламенті не так багато, але я сподіваюсь, що ми зможемо об’єднатися у фракцію без партійного прапора.
— У ЗМІ вже неодноразово обсмоктували те, що ви — майбутній член фракції Партії регіонів. То все-таки до чиїх лав примкнете?
— Я з 2009 року співпрацював із «Фронтом змін», що входить до Об’єднаної опозиції, допомагав створювати обласну організацію, підтримував Арсенія Яценюка на президентських виборах. Він був вдячний за співпрацю і казав, що він — мій боржник. То так опозиція віддає борги? Наша співпраця виявилася однобокою.
Знаєте, зараз можу впевнено сказати, що з такими «друзями» я працювати не буду. Як можна мати справу з людьми, які влаштували мені після виборів привселюдне побоїще, звинувачуючи мене у фальсифікаціях та закидавши суди масовими позовами? Це при тому, що на другий день після виборів Роман Карпюк зателефонував мені та привітав з перемогою. А через декілька днів поніс заяву до суду. Як можна ставитись до людей після таких вчинків? Про що можна домовлятися і на яку співпрацю розраховувати?
А загалом, хочу сказати, що офіційних пропозицій про співпрацю мені не надходило ні від Партії регіонів, ні від партії «УДАР» чи комуністів.
— Ви вже знаєте з чого розпочнете роботу?
— Насамперед ми її продовжимо. Започатковано багато програм та проектів, спрямованих на покращення життя сільських людей. Продовжимо роботу в цьому напрямку. Нам усім доведеться багато працювати, щоб змінити життя. Всі повинні зрозуміти, що зміни легкими не бувають, що вони не відбудуться самі собою. Люди мають бути ініціативними і не чекати манни небесної. Я ж намагатимусь працювати так, щоб навіть скептики, які раніше сумнівалися, зрештою повірили мені.
— Хочу побажати вам успіхів у здійсненні ваших намірів.
— Дякую. Сподіваюсь, що мої прихильники й надалі підтримуватимуть мене. Я ж намагатимусь результатами своєї праці виправдати довіру людей, оскільки не маю права їх розчарувати.