КІЛЬКІСТЬ ПРИНЦІВ ОБМЕЖЕНА

Або як я отримала редакційне завдання – вийти заміж за іноземця

Мар’яна МЕЛЬНИЧУК

«ЛЮБЛЮ КЛАСИЧНУ МУЗИКУ І ПРЕСТИЖНІ АВТОМОБІЛІ»
За статистикою вітчизняних шлюбних агентств, кількість українок, охочих вийти заміж за іноземця, за останні кілька років збільшилася у півтора рази. В особливій ціні представники мусульманських країн. Турки — найзатребуваніша національність в українок. Наші чорноброві та кароокі красуні цінують хлопців із берегів Босфору за уважне ставлення до себе. А туркам імпонує слов’янська безкорисливість та відданість. Про переваги безвізового режиму агентства скромно мовчать.
З такими даними я ознайомилась після того, коли на редакційній літучці отримала незвичне завдання: вийти заміж. І обов’язково — за іноземця.
Років двадцять це завдання було б непосильним. Сьогодні, щоб його виконати, достатньо підключитися до мережі Інтернет. То ж реєструюся на сайті знайомств, що з’являється на мій запит у пошуковій системі «вийти заміж за іноземця». В анкеті пишу, що люблю книги, класичну музику і престижні автомобілі. У чоловіках ціную стабільність. Хочу створити сім’ю з порядним хлопцем, який має лідерські задатки.

«НАРЕЧЕНИЙ» ПОПРОСИВ ОПЛАТИТИ ВІЗИТ В УКРАЇНУ
За добу опісля реєстрації отримую сім повідомлень. 29-річний Алі з Великобританії ламаною російською пише про свої захопливі мандри країнами світу. Любить спорт, фільми, вишукану їжу, прогулянки у торгових центрах. Мріє побувати в Україні. Запитує про мою заробітну плату, цікавиться, чи зможу оплатити йому поїздку до Києва і показати місто.
«Ну, — подумала, — я ще не в такому віці, щоб зустрічатися з кавалером-альфонсом». Тому одразу переключаю свою увагу на 37-річного Девіда, який, щоправда, на фотографії виглядає старшим через сиве волосся і вуса. Його вицвіло-блакитні очі здаються втомленими. Він одразу попросив мене через скайп «бути друзями і допомагати один одному у складні моменти». Обіцяє за потреби підтримувати грішми. Каже, що живе в Швейцарії, у Цюріху, працює банкіром. За стосунки — у формі віртуального листування із подальшим знайомством — Девід пропонує висилати мені 1500 доларів у тиждень. Розповідає зворушливу історію про дівчину, яка його покинула і вийшла заміж за іншого. Каже, добре, якщо й у мене схожа історія — «спільні розчарування можуть стати початком чогось нового і захопливого». Цінує в протилежній статі чесність і серйозність. Після того, як надсилаю йому свої банкові реквізити для переказу коштів (а хто б відмовився б від 1500 доларів у тиждень?), швейцарський банкір Девід замовкає. Ех... Жартую, звісно.

СТАЛА Б МІЛЬЙОНЕРКОЮ, ЯКБИ… ПІДІЙШЛА ЗА ГОРОСКОПОМ
Тим часом 35-річний німець Томас шукає освічену дівчину — «ко-мандного гравця» (не розшифровує, що це означає в його розумінні), красиву не лише зовні, а й внутрішньо. Знає чотири іноземні мови. Англійською запитує, скільки мов знаю я і чи є в мене конкретний план щодо нашої спільної діяльності, яка принесе фінансовий прибуток. Я вже почала потайки уявляти себе німецькою мільйонеркою, як тут виявилося, що не підходжу Томасу за знаком зодіаку. На тому й прощаємося.
На щастя, італієць Андре, 25 років, не має особливих вимог до майбутньої нареченої: «Все, що мені від тебе потрібно, — відчуття щастя поруч з тобою». Окрім цього, Андре потрібно переїхати в іншу країну. Але в Україну не погоджується.
Я вже прощалася зі своїм італійським «Dolce vita» (щасливим життям), як тут у мережі з’явився його 45–річний співвітчизник Гаспар. Щоправда, новий знайомий одразу делікатно поцікавився моїм ставленням до польових робіт. Виявляється, він — фермер, і шукає помічницю на своє господарство. Запевняє, що буде неважко. Фільм про рабиню Ізауру я дивилася в дитинстві, тому кажу Гаспару: «Чао бамбіно!».
А ось 39-річний француз Френк до майбутньої дружини має єдину вказану вимогу: щоб вона розмовляла французькою мовою. На жаль, у школі й університеті я вчила англійську. Значить, не підходжу націоналісту Френку: се ля ві…
Зате ніби на замовлення Інтернет мене знайомить із 42–річним Есвіном із Лондона, який одразу надсилає електронним листом детальну інформацію про себе: опис родоводу до індійського прадіда, розлоге резюме, захоплення. Вважає себе сором’язливим. Просить вислати номер телефону, фотографії і розповісти про свої амбіції. Надсилаю кілька знімків. Пишу про бажання переїхати у Великобританію і зробити там кар’єру, щоправда, ще не визначилася, в якій сфері. Вигадую ліричні нісенітниці про «важливість вміти дивитися в небо, твердо стоячи на ногах». Знаходяться спільні улюблені книги і фільми. Есвін уже зве мене «спорідненою душею», запрошує до себе в гості. Відповідаю, що не можу приїхати, бо не маю грошей на квиток. Англієць погоджується прибути в Україну, як тільки знайде час, бо зайнятий роботою. На якийсь час спілкування припиняється. Припускаю, що, керуючись діловою хваткою, в ці дні він шукає інших споріднених душ — бо забагато годин, як на завантаженого роботою інвестиційного банкіра, проводить у мережі. Схоже, листи висилає всім однакові, як штамповані офісні документи. У мене також одне розлоге послання для всіх.:)

А ПОТІМ У КОХАННІ ОСВІДЧИВСЯ САМ… МІККІ РУРК
Тим часом опція «потенційна ідеальна пара» видає мені фотографію молодого Міккі Рурка з підписом «Ерік, 32 роки, Нідерланди». Ерік пише мені повідомлення. Додаю у свій профіль фотознімки Керрі Отіс, яка зіграла зі згаданим актором у знаменитому фільмі «Дика орхідея». Ерік тисне кнопку «подобається» на картинки, вочевидь, не зауважуючи іронії і навіть несхожості. Пишу йому: «Ти дуже гарний!». Відповідає рядком смайликів.
На останнє повідомлення — «Приветкактвоидела напиши свой телефон потом подзвоню» — від 33-річного Шасі, який, як пише, живе в Києві, вже не відповідаю. Хоча, вірогідно, він таки, попри азійську зовнішність та ім’я, добре освоївся в Україні. І, судячи з усього, таки б «подзвонил».
На цьому я покидаю експериментальні пошуки. Бо не розумію абстрактного бажання одружитися з іноземцем. Якщо хотіти вийти заміж, то за конкретну людину. А шукати панацею від душевних травм і буденних клопотів у представнику іншої національності — щонайменше наївно.
«Кількість принців обмежена. Усім іншим дістаються нормальні чоловіки», — тим часом каже моя мудра тітонька. «Дякувати Богу, тільки не в Інтернеті», — усміхаюсь я. Тому й не забираю своєї анкети із сайта знайомств.