Чим переймався і дивувався протягом останнього тижня власний кореспондент газети «Волинь-нова» у Ковелі Ярослав ГАВРИЛЮК...
Чим переймався і дивувався протягом останнього тижня власний кореспондент газети «Волинь-нова» у Ковелі Ярослав ГАВРИЛЮК
…КУЧУГУРАМИ ПЕРЕД МІСЬКРАДОЮ Ліквідовуючи наслідки зимової стихії, ковельські комунальники звезли на центральну площу міста — перед «Білим домом» — величезні кучугури снігу, які ледь не сховали пам’ятний знак міст–побратимів. Представники місцевої влади пояснили, що це — «снігові атракціони» для дітей. Ось так — дешево та сердито. І дико, бо все це завдяки несподіваній стихії. Складалось таке враження, що перед зимою Ковель у п’ятницю просто капітулював. Наші читачі часто дзвонили на редакційний телефон, нарікали на негаразди. Від вулиці Володимирської до центру «йде» пішохідний міст, який дає змогу багатьом ковельчанам вчасно потрапити на роботу. Тут перемети були до метра. На вулиці Будищанській біля школи № 10 і дитсадка почали чистити під вечір, коли вже всі учні закінчили навчання, а із садочка батьки забрали дітей. До центральної лікарні та пологового будинку пробивались не відразу, хоча градоначальники запевняли, що «особлива увага приділяється під’їзним шляхам до медичних установ». Однак автомобілі буксували, «закопувались» у снігу, а люди спотикались й падали. Заступник ковельського міського голови Геннадій Сорока каже, що вулиці та прибудинкові території від снігу розчищали 17 одиниць техніки всіх комунальних підприємств, понад 100 двірників. Додатково свої послуги надавали ШБУ-63 та ТзОВ «Ідея». Керівники міста вирішили не залучати до прибирання учнів старших класів, як це було в грудні минулого року. — Прибирання території Ковеля від снігу перебуває на постійному контролі влади, — каже Геннадій Сорока. — Щогодини керівники комунальних служб звітують про виконаний обсяг робіт, аби оперативно вирішувати питання очищення тих ділянок вулиць і мікрорайонів, які потребують додаткових технічних та людських ресурсів. А рядові комунальники у розмові скаржаться на те, що через роботу майже дві доби не спали. Головне — що ж можна вдіяти проти зимового полону із дерев’яними лопатами та малими тракторцями, що снують по місту? Чому на ремонт владних кабінетів із бюджету виділяються солідні суми, а на снігоприбиральну техніку — грошей нема?
…ЦІНОЮ ЖИТЛА І МОРАЛІ Торік у Ковелі через Інтернет продавався «дім європейського рівня» на 13 «сотках» землі. Цей особняк площею понад 200 квадратних метрів оформлений зі смаком і використанням таких дорогих матеріалів, як отточенто, марморін. Невеличкий фонтан у холі, художній дубовий паркет, тепла підлога, чотири спальні, три санвузли. Є два великих гаражі, літня кухня–баня, облаштоване якісною бруківкою подвір’я, кована огорожа тощо. Як зазначалося в оголошенні, за все це добро продавець просив 280 тисяч доларів. І ось під час запеклих виборів до Верховної Ради маєток придбав місцевий чиновник. Чи то виборча кампанія з олігархами неабияк покращила його майновий статок, чи то вдалося десь «підкалимити», заробивши за рік величезні гроші на нове житло із начинням — питання риторичне. Чинуша вирішив не вносити розкішне придбання до своєї декларації про доходи. Маєток оформила на себе молодша донька з прізвищем чоловіка, заплативши, згідно з офіційними документами, 450 тисяч гривень, що відповідає вартості 2–кімнатної квартири з ремонтом. Таким чином, є очевидним факт заниження вартості об’єкта нерухомості при оформленні купівлі-продажу майже на 2 мільйони гривень. Тобто, має місце не лише відмивання коштів, здобутих сумнівним шляхом, а й ухилення від сплати податків, вчинене за змовою групою осіб — оцінювачем, нотаріусом, продавцем та покупцем. У країнах із розвинутою демократією після таких оборудок державний посадовець уже був би у відставці, а за фактом купівлі працювали б слідчі-криміналісти. Але у нас все по-іншому… Тим часом на сесійному засіданні Ковельської міської ради представники влади урочисто вручили двом дівчатам–сиротам ключі від помешкання: один «блок» на двох у багатоповерхівці–гуртожитку «на Сільмаші», якому надано статус житлового будинку. Тут є дві окремі кімнати та спільний санвузол. Соціальне житло було придбане за кошти міського та обласного бюджетів. І хоча юні новосели позбавлені юридичного права на оформлення житла у приватну власність, не зможуть його продати чи подарувати, подія особлива і радісна, бо демонструє, як держава дбає за сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування. Дивує хіба що сума покупки — 200 тисяч гривень, при загальній житловій площі квартири — 26,5 квадратних метра. Тобто, один «квадрат» цього житлового «секонд–хенду» обійшовся державі майже у 8 тисяч гривень. Ну, як не згадати новий шикарний особняк чиновника, де квадратний метр коштує близько 2 тисяч гривень. Представники влади рапортують, що відповідні служби міста протягом кількох місяців підшукували для дівчат–сиріт житло на конкретну суму. Чи не задорого? Може, не там шукали? Якось не гарно виходить дарувати дітям, позбавленим батьківського піклування, «зношене» житло у колишньому гуртожитку за ціною половини вартості нового особняка, який мало не вдесятеро більший та до того ж із недешевими гаражно–лазневими «бонусами». Чи не потовстішали чиновницькі гаманці від такої оборудки?
…ТИСНЯВОЮ, ЯКА НЕ СПРИЯЄ МИСТЕЦТВУ І ще — на тему «квадратних метрів». На засіданні виконавчого комітету Ковельської міськради начальник відділу культури Марина Приц розповіла про невтішні справи в організації навчального процесу дитячої художньої школи імені Андроника Лазарчука, з якими керівництво закладу стикається щороку. Тут у чотирьох невеликих класах навчається 225 учнів із міста та району. Хоча, згідно з вимогами, на таку кількість дітей повинно бути 8-10 класів. Немає навіть гардероба. Для прикладу скажу, що в художній школі міста Володимира–Волинського вп’ятеро просторіші учбові апартаменти, яких є аж 17. У Ковелі через тисняву юні художники змушені постійно переходити з одного кабінету в інший, разом із речами, мольбертами та всім приладдям, бо у звільненій аудиторії відразу розпочинає заняття наступна група. Всі роки діяльності школи педколектив втілює в життя такі принципи: «Головне — не стіни, а творчий дух у стінах». Але чим далі, тим очевидніше, що тіснота суттєво шкодить навчальному процесу та роботі викладачів. Директорський кабінет, площею лише десять «квадратів», одночасно використовується як вчительська, приймальня, бібліотека, кімната відпочинку, лаборантська. Тут шестеро викладачів і до занять готуються, й обідають. — Ми були б раді взяти на навчання ще діток, адже бажаючих оволодівати азами образотворчого мистецтва з року в рік усе більшає, однак не можемо через брак вільної учбової площі, — нарікає директор школи Олена Цьомик. Нинішнє керівництво міста запропонувало добудувати другий поверх школи під мансарду, тим самим розширити площу. Але ця дивна пропозиція не витримує жодної критики, бо частина будівлі зведена ще «за Польщі», і може рухнути. Владці запропонували тимчасово перейти на навчання в будинок так званої «старої аптеки», де знаходилось комунальне підприємство «Ковельський культурно-просвітницький центр», закрите владою. — Також вивчаємо, щоб надати приміщення в інших районах міста, — каже заступник ковельського мера Ігор Прокопів. Однак педагоги та батьки учнів просять знайти приміщення поряд, бо діти і так повертаються додому пізно. А діставатися в інший район буде геть складно, надто ж тим, хто їздить із навколишніх сіл. — Учні не можуть носити з одного приміщення в інше важкі реквізити, які щоразу використовуємо для малювання, ліплення, також необхідну літературу, щось із меблів, — пояснює Олена Цьомик. — Існує ще маса інших тонкощів учбового процесу, які стануть проблемою в разі «розпорошення» школи по різних приміщеннях. А чому б не переселити художню школу в «стару аптеку», поєднавши її навчально–виховний процес із естетикою архітектурної пам’ятки та творчою енергетикою малярів–галеристів? Цю слушну думку вже не раз озвучували депутати міськради різних скликань. З місцевого бюджету на реконструкцію цієї будівлі, зведеної ще у ХІХ столітті, яка тривала багато років, загалом виділено близько мільйона гривень. Юні, талановиті майстри пензля повинні навчатися в комфортних, просторих аудиторіях, тоді як велике двоповерхове приміщення займають лише кілька чиновників.
…КОВЕЛЬСЬКОЮ «ЗЕМЕЛЬНОЮ КОНСТИТУЦІЄЮ» Земля завжди неабияк вабила депутатів Ковельської міської ради. То на сесії щедро роздаються ділянки «потрібним» людям, то виділяються взагалі чужі, сільські гектари під сумнівний, начебто інвестиційний проект. А якісь голови розробили у владних кабінетах «Положення про надання громадянам земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд». Народні обранці затвердили на сесії цей регуляторний документ, чим змінили порядок безоплатної передачі земельних ділянок, який передбачений Земельним кодексом, проігнорували статтю 14 Конституції України, ввівши свій «порядок», котрий більше схожий на земельний переторг. Як вам така доморощена «земельна конституція»?! Про що думали «слуги народу», коли вирішили надати пріоритетне право на отримання землі лише фінансово спроможним особам? Складається враження, нібито розробники положення ніколи не чули про те, що реалізація конституційного права на отримання ділянки і розбудова інфраструктури міста регулюються різними законами, що ці поняття ні в якому разі не взаємообумовлені. І почалася «роздача» землі… Припинити безлад взявся Ковельський міжрайонний прокурор Василь Лопоха, який заявив, що закріплення в положенні норми щодо пріоритетного права пояснюється тільки корисливими мотивами його розробників і сприяє корупційним проявам серед посадовців міськради. У поданні до ковельського міського голови прокурор справедливо вимагав діяти виключно в правовому полі. Основний Закон України категоричний — право на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Відтак — і жодних містечкових «положень» не повинно бути! Але міські депутати, навіть не вдаючись до обговорення аргументів прокурора, його вимогу повністю відхилили. Тоді авантюрна нормо-творчість стала предметом судового позову. Волинський окружний адміністративний суд визнав, що Ковельська міська рада прийняла незаконне положення, яке порушує права громадян. Регуляторний акт не враховує інтересів дітей війни, інвалідів, ветеранів праці, постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС, військовослужбовців, сімей загиблих, багатодітних родин, всіх — хто має право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального будівництва.
