Ще в лютому комунальники обласного центру заявили про намір підняти тарифи на обслуговування багатоквартирних будинків та прилеглої до них території...
Ще в лютому комунальники обласного центру заявили про намір підняти тарифи на обслуговування багатоквартирних будинків та прилеглої до них території.
Євгенія СОМОВА
Поки прем’єр–міністр Микола Азаров заспокоював споживачів, що тарифи на житлово–комунальні послуги не підвищуватимуться, Луцька міська рада взялася їх коригувати. Звісно, у бік збільшення. Це викликало невдоволення жителів обласного центру. Надто вже болюча для них тема. Адже людям доведеться платити дорожче за утримання будинків. Кому на 30, кому на 60 відсотків (вартість послуги розрахована на основі норм витрат для кожного будинку). Тож і звертаються мешканці з проханням до виконкому Луцької міської ради, департаменту житлово–комунального господарства не підвищувати тарифи, оскільки вважають подібні дії неправомірними. Скаржаться на владу, яка дає змогу дорожчати послугам, і до територіального відділення Антимонопольного комітету України. Однак там дали добро на підвищення тарифів. Лобісти здорожчання послуги вважають, що є всі підстави для цього — зросли мінімальна зарплата і ціни на електроенергію. Комунальники у свою чергу посилаються на неможливість працювати за нинішніми тарифами. Мовляв, не покривають витрат і через те вони зазнають збитків, не мають змоги підвищувати зарплати працівникам. По–людськи їх зрозуміти можна. Працівники житлово–експлуатаційних підприємств теж хочуть отримувати гідну зарплату. Але ж її треба заробити. Великі гроші за погану роботу ніхто не платить. А як працюють наші ЖЕКи — відомо всім. Якість наданих ними послуг більшість лучан оцінює незадовільно. Тож і не дивно, що очікуване підвищення тарифів на утримання будинків і прибудинкових територій вони зустріли в штики. Люди стверджують, що ЖЕКи не надають послуг навіть на ту вартість, яка є нині. Тож власникам квартир доводиться платити за послуги, які не отримують, а кошти, які сплачують за них комунальникам, використовуються не за призначенням. — У тариф включено поточний ремонт будинку і внутрібудинкових систем загального користування. Але ніхто наш будинок не ремонтував із часу його спорудження, — каже Василь Онищук, котрий звернувся до редакції від імені мешканців будинку, що на вулиці Дубнівській, 81«а», — лампочки на сходових майданчиках самі вкручуємо. Поки ЖЕК зробив сяку–таку підмостку і світло у підвалі, довелося походити. «Гофру» почепили абияк, коробки розподільчі не закріпили, а ціну за роботу виставили захмарну. За метр труби, яка коштує 1,77 гривні, взяли майже 10. Прорвало водопровід у п’ятій квартирі, господиня купила 6 погонних метрів труби. Але 1694 гривні «зняли» з будинку. На основі чого? За ці ж гроші можна було б розводку зробити по всій квартирі. За послуги ЖЕКу нам доводиться платити дорожче, ніж приватним фірмам. Проаналізував звіт про роботу, який ледве випросив у ЖЕКу №7, і переконався, що норми витрат робочого часу там завищені, як і ціна на матеріали. Через те й доводиться нам платити великі суми за комунальні послуги. — Коли викличеш майстра, мусиш платити, бо інакше палець об палець не вдарить, — скаржилася інша відвідувачка редакції. — Навіть за ті послуги, які, здавалося б, повинен робити безплатно. Люди нарікають, що ніхто не контролює виконання робіт працівниками ЖЕКу, обурюються непрозорістю його діяльності, відсутністю чіткого розрахунку витрат. Через те жителі будинків починають відмовлятися від ряду послуг, які надають житлово–комунальні підприємства. Першими пішли на такий крок жителі будинку № 47, що на вулиці Гордіюк. Їх обурило не стільки підвищення тарифів на обслуговування багатоповерхових будинків і прибудинкової території, скільки відсоток, на який планується зростання. Вони не розуміють, чому хочуть здорожчити цю послугу на 30 відсотків, а не, скажімо, на три. Обгрунтування комунальників люди не сприймають. Лучани вважають, що і так платять за комунальні послуги майже 100 відсотків їхньої вартості. Принаймні, рівень відшкодування затвердженої тарифом фактичної собівартості утримання будинку в Луцьку ще торік становив 96,5 гривні. Комунальники кажуть, що підвищення тарифів дасть змогу забезпечити якість обслуговування житла. А споживачі переконані, що як платили за ненадані послуги, так і будуть платити. І подібне триватиме доти, доки в Україні діятимуть горезвісні норми споживання. Ось їх і потрібно було б переглянути. Натомість населення змушують фінансувати недбалість, безгосподарність житлово–комунальних підприємств, розраховуватися за відсутність сучасних енергоощадних технологій. Хто з нас не потерпав від спеки у квартирі, коли на вулиці сонце гріло не гірше, ніж батареї опалення, не був свідком того, як бездарно виходить тепло з під’їздів через розбиті вікна чи витікає вода через проіржавілі труби? Іноземці дивуються, що в наших будинках на сходових майданчиках світять лампочки і вдень, і вночі. Чому ми повинні розраховуватися за чиюсь безгосподарність? У лучан бракує коштів, щоб платити за комунальні послуги. Свідчення цього — збільшення заборгованості за минулий рік серед населення. Тож чи не варто прислухатися до думки окремих депутатів Луцької міськради, які радять не поспішати з переглядом тарифів? Адже їхнє здорожчання призведе не лише до росту заборгованості. Збільшиться й кількість людей, котрі звертатимуться за субсидіями, які непросто отримати. Усе це ляже на бюджет міста і держави.
