Віктор Янукович підписав указ про помилування колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка...
Віктор Янукович підписав указ про помилування колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Сталося це на прохання Уповноваженої Верховної Ради з прав людини Валерії Лутковської. До того прохання про помилування вимагали написати у старшого сина Юрія Луценка, але він відмовився «прогинатись перед тими, хто позбавив його батька волі»
Василь РОГУЦЬКИЙ
Певно, не буде перебільшенням сказати, що колись багато хто сприймав Юрія Луценка напівсерйозно, з іронією. Підтримці такого іміджу екс–міністра сприяли його любов до жартів чи казуси на зразок «п’яної» історії у німецькому аеропорту. Однак зараз навіть вороги Луценка відзначають, що випробування тюрмою він пройшов із мужністю, не втративши людської гідності. Колишній польовий командир Майдану не тільки не зламався, а, попри хворобу, навіть з-за грат знаходив слова підтримки для тих, хто був по інший бік тюремних стін. — На волю вийшов головний оптиміст країни, — сказав про себе Юрій Луценко, як тільки опинився у неділю в колі своїх друзів і соратників. І одразу ж… узяв участь у мітингу, який проходив у Києві (на акцію протесту прийшли рекордні майже 20 тисяч людей). Зробив це, щоправда, по телефону. — Політика робиться не в Адміністрації Президента, не у Верховній Раді, вона робиться на майданах. Ми так перемагали, ми так знову переможемо, — звернувся учорашній в’язень до людей. Як тут не згадати слова польського дисидента, головного редактора «Gazety Wyborczej» Адама Міхніка, який ще рік тому, звертаючись до Юрія Луценка, заявляв, що він вийде на волю «з піднятою головою», а його ворогів «до кінця життя буде переслідувати власне приниження і боягузтво»… Здавалося б, у Луценка справді має бути до нинішньої влади чи не найбільше претензій і причин для радикальних поглядів, проте 832 дні у тюрмі не озлобили його і він продовжує наполягати на обов’язково мирному характері акцій протесту: — Попри обґрунтовану радикалізацію настроїв у нинішній Україні, як і в 2004-му році, будь-яка іскра насилля вб’є можливість оновлення країни… Ненасильницький шлях витискання мафії з влади важчий, але, як і в 2004 році, — це єдиний переможний шлях. Ясно, що Юрію Луценку уже, так би мовити, заброньоване місце серед лідерів опозиції. У зв’язку з цим дехто з політологів не виключає, що Луценка підштовхуватимуть до конкурентної боротьби серед опозиційних керманичів, щоб стало більше ще на одного гетьмана. Але, схоже, він сам добре розуміє цю небезпеку, адже уже заявив, що не має президентських амбіцій, а буде підтримувати тих «кандидатів від демократичних сил, які на сьогоднішній день вже вималювалися у суспільстві», і що не претендує «ні на яку політичну формалізовану роль». Звільнення Юрія Луценка, а також екс–міністра охорони природного навколишнього середовища Георгія Філіпчука, який теж згадується в указі про помилування, дуже схвально сприйняли в Європі. Деякі політики, як от президент Європарламенту Мартін Шульц, назвали цю новину «фантастичною». Проте з вуст інших діячів звучать більш стримані характеристики, на зразок — «хороший перший крок», «обнадійливий сигнал», «рух у правильному напрямку»… — Потрібно зробити ще більше, — натякаючи на звільнення екс–прем’єр–міністра Юлії Тимошенко, закликає міністр закордонних справ Швеції Карл Більд, якого вважають одним із «адвокатів» України в питанні інтеграції в ЄС. Звільнення Луценка — це, по суті, заслуга Заходу. Янукович змушений піти на такий крок, інакше дорога до асоціації з ЄС виявилася б остаточно закритою. А так — надія і далі зберігається. Це також — й один із найяскравіших і оптимістичних сигналів, який свідчить, що Віктор Янукович насправді більше зацікавлений в Європі, ніж у Росії. Головне, щоб цей його «обнадійливий крок» не виявився останнім. А для цього потрібен активний тиск на нашу владу не тільки Європи, а й самих українців.
ДО РЕЧІ Помилування не знімає із Юрія Луценка судимості, тобто навіть перебуваючи на волі, він не зможе займати високих державних посад. Адвокат Луценка Ігор Фомін висловив намір оскаржувати вирок суду в Європейському суді з прав людини і — за умови, якщо ця інстанція його підтримає — далі працювати в українських судах: «Доки не буде судового рішення про закриття кримінальної справи або виправдального вироку стосовно Юрія Луценка. Іншої позиції у нас немає».
КОМЕНТАР Олександр ПАЛІЙ, політолог: «Звільнення Юрія Луценка — це не «прозріння» Віктора Януковича, а його спроба вийти з міжнародної ізоляції, в яку сам себе загнав. Є ще один мотив у діях Президента. Своє основне завдання — вибори 2015 року — влада збирається вирішувати через сумнівний референдум. Помилуванням Луценка влада хоче трішки підправити свій імідж узурпатора…».
На фото: Після звільнення Луценко сказав, що насамперед поїде додому «цілувати дружину і казати ті слова, які не можна було говорити під наглядом відеокамер».
