Міліція спокійно спостерігала, як бойовики, які прийшли з провладного мітингу, б’ють журналістів
Міліція спокійно спостерігала, як бойовики, які прийшли з провладного мітингу, б’ють журналістів
Василь УЛІЦЬКИЙ
ПОВСТАННЯ ПІШЛО НА ЛІТНІ КАНІКУЛИ? 18 травня у Києві відбулись дві великі вуличні акції — опозиційна «Вставай, Україно!» і марш «В Європу — без фашистів!», організований Партією регіонів. Як і в старі добрі часи, не обійшлось без «броньовика». Із нама-льованою на ньому помаранчевою морквиною, цей БТР, очевидно, був покликаний стати центром провокацій, про можливість яких напередодні чесно попереджала Служба безпеки України і Міністерство внутрішніх справ, але, зрештою не змогли чи не захотіли їх відвернути. Навколо цього «броньовичка», власне, й розгорілись згодом найкривавіші події акції, внаслідок яких постраждало двоє журналістів. Проте спочатку — про результати самих мітингів. Антифашистська істерія і нагнітання, організовані владою, вкотре засвідчили її безмежний цинізм у прагненні зберегти свої крісла. Регіонали без усіляких докорів сумління штучно поділили Україну на білу і чорну, на світлі сили, представлені Партією регіонів і комуністами, та всіх інших, яких записали у фашисти. Причому предметом спекуляцій безсовісно обрали почуття українців, пов’язані із 9 Травня. «Губернатори» і начальники районного масштабу, які звозили на ці мітинги в обласні центри і в столицю покірних бюджетників, студентів та осіб «із спортивною зовнішністю», певно, чітко розуміли завдання цієї вистави. Але чи передбачали запрошені на акції поодинокі ветерани, що їх використовують як контрзахід до опозиційних мітингів, а не через реальну фашистську загрозу ? — Регіонали намагаються ототожнити опозиціонерів із німецькими нацистами, щоб перетворити їх в очах людей на тварин, з якими не можна вести діалогу… Можуть назвати фашистом будь–кого, якщо виникне потреба, — вважає політтехнолог Юрій Романенко. Отак вони «зшивають» Україну. На щастя, певне збайдужіння українців до політики і толерантність не дають змогу довести ситуацію до кипіння. Але чи буде так завжди? Водночас підсумковий мітинг опозиції у Києві після рейду по областях так і не поставив якусь логічну крапку в акції «Вставай, Україно!». Не було названо ані єдиного кандидата на важливу посаду міського голови Києва, ані тим більше єдиного висуванця на Президента. Лідери опозиції продемонстрували, що їм важко домовлятись, що вони недооцінюють важливість ситуації і не можуть піднятись вище своїх амбіцій. Опозиціонери лише пообіцяли підтримати єдиного кандидата у другому турі або вже у першому, якщо вибори відбудуться в один тур. Але цього для перемоги може виявитись замало. Що, приміром, заважало головному «фашисту» і опозиційному радикалу Олегу Тягнибоку (чи комусь іншому з «трійці») заявити на площі, що він настільки любить Україну, що знімає свою кандидатуру, щоб не поборювати один одного, не розпорошувати голоси і здолати кандидата від влади вже у першому турі президентських виборів? Увійшов би в історію після такого пориву…
ЖУРНАЛІСТІВ БИЛИ НА ОЧАХ У МІЛІЦІЇ І до «броньовичка». Він з’явився на вулиці Велика Житомирська і привернув увагу не правоохоронців, а запальних активістів «Свободи», які, за їхніми словами, хотіли прибрати його з вулиці, побоюючись провокацій. Поки опозиціонери розбирались із людьми в костюмах зайців, які були в машині, і намагались вибити у ній оглядове скло, до них підбігла група бойовиків з антифашистського мітингу і між ними та свободівцями зав’язалась бійка. «Спортсменам» не сподобалось, що їх знімають на камери журналісти, і вони накинулись на них з кулаками (на фото). У підсумку постраждали журналіст «5 каналу» Ольга Сніцарчук і фотограф газети «Комерсант» Влад Содель. Від молодих «антифашистів» Сніцарчук отримала забої обличчя та живота. Міліція не втручалась. На одному з оприлюднених відео видно, як один із правоохоронців ледь не стусанами намагається змусити своїх колег втрутитись, але ті дуже неохоче реагують на його команди. Зрештою з’явився «Беркут» і відтіснив свободівців. Учора близько 150 журналістів мітингували біля Міністерства внутрішніх справ із вимогою розслідувати побиття Ольги Сніцарчук та Влада Соделя. У руках журналісти тримали транспаранти «Орли Кравченка = урки Захарченка», «Міністре, розслідуй, або йди геть», «Бездіяльність міліції — злочин». Журналістам вдалось упізнати кількох осіб, які брали участь у бійці. Це — Вадим Тітушко на прізвисько Румун із Білої Церкви. Тітушко тренується у клубі «Будо», за деякими даними, у нього є судимість за пограбування. Поруч із Тітушком є хлопець, схожий на Арсена Капанського, який на мітингу Партії регіонів ходив із «бейджиком» адміністрації заходу (Капанський був і на фото зі сторінки Тітушка Вконтакте, яка згодом була видалена). Молодик у чорній сорочці, який пильно стежив за діями «антифашистів–бойовиків», дуже схожий на голову Білоцерківської міської молодіжної організації «Молоді регіони» Василя Бойка… Регіонали тим часом відкидають усі звинувачення на свою адресу. Вони вважають, що винна опозиція, яка «не змогла гарантувати безпеку учасникам свого мітингу». Крім того, за словами голови «Молодих регіонів», народного депутата Андрія Пінчука, на численних фото насправді — не білоцерківський молодий регіонал Василь Бойко, а дуже схожа на нього людина. Бойко у цей час нібито проводив зустрічі у Білій Церкві. Коли на початку квітня мітингувальники закидали сніжками жінок-членів Партії регіонів, то міліція миттєво з’ясувала обставини інциденту, викликала на допит десятки людей і визначила номери мобільних телефонів усіх (!), хто був поблизу місця події. Чому ж на таку її завзятість не може розраховувати журналіст чи представник іншого політичного табору?
Коментар Віталій КЛИЧКО, лідер «УДАРу»: «Звертаюся до всіх спортсменів: не розмінюйте цю честь участю в брудних політичних іграх і провокаціях. Доводьте свою силу на спортивних майданчиках та змаганнях. Тільки так ви отримаєте заслужену славу і будете прикладом для молоді. А доля спортсмена, який зрадив своєму високому званню і перетворився на бойовика, — зневага і кримінальна відповідальність».
