— Не чекали ми такого від поляків, — так говорять українці, почувши пісню польської групи «Тарака» «Подай руку Україні»...
Василь НАГОРНИЙ, редактор відділу журналістських розслідувань редакції газети «Волинь-нова»
— Не чекали ми такого від поляків, — так говорять українці, почувши пісню польської групи «Тарака» «Подай руку Україні».
Серця гарячі, хоч навколо зима, Зі спраглих вуст про волю пісня ось полине, Що народилось, хай росте й довіку не загине, Не будь байдужим — дай скоріше руку Україні!
Ще не вмерла, не вмерла Україна, Коли ми разом — ми як одна родина, Надія житиме в серцях, якщо над нами пісня лине: Ще не вмерла, не вмерла Україна!
Коли твій друг в біді, ось–ось загине, Не залишай його в скрутну хвилину — До перемоги з ним пліч–о-пліч будь завжди! Прийшла пора, щоб простягнути руку Україні.
День змінить ніч, ви переможете разом! Для нього будеш ти як брат, і це не сон.
Ця композиція з’явилася у всесвітній мережі 2 лютого. Того ж дня відбулося Народне віче на Майдані. Від пісні мурашки по тілу бігали, але після промов трьох керівників опозиції на душі стало сумно. Вкотре звучали пафосні заяви, які люди вже не сприймають так, як раніше. Приміром, Арсенія Яценюка, котрий свого часу погарячкував «з кулею у лоб». Чим же тепер пройняти людей? Сьогодні про опозиційну трійцю треба говорити або добре, або ніяк. Адже у мітингарів виникає безліч запитань до лідерів, які 30 листопада 2013 року увірвались до студії телеканалу «Інтер» на шоу Савіка Шустера, зробили гучну заяву про єдиного кандидата в Президенти і подались на Євромайдан. Яким шляхом вони крокували — невідомо, але два поводирі так і не дійшли до місця призначення, а пан Яценюк чомусь тоді їхав автомобілем, завантаженим звуковою апаратурою, за кермом якого сидів міліціонер, а поряд бігли вісім беркутівців. Лідер опозиції лише спромігся рукою помахати на камеру, хоча повинен був кричати: «Вночі на Майдані будуть калічити наших дітей» та закликати подати «руку допомоги», як зараз це зробили поляки. Бо далекоглядні політики повинні передбачати сплановані владою криваві події в державі. Пісню «Подай руку Україні» всі польські телерадіоканали транслювали одночасно. Чи можемо уявити, щоб українські телевізійні медіа, які синхронно транслюють лише новорічне привітання президента, провели таку ж акцію? Скептики кажуть, що поляки підтримують українців, бо бояться бути наступною жертвою. Мовляв, Росія доконає Україну і візьметься за них. Та я погоджуюсь із думкою євродепутата Яцика Протасевича: «Українці довели, що є справжньою європейською нацією. Подивіться, під якими прапорами вони стоять. Люди у Києві мають побачити, що їх підтримують. Ми повинні запропонувати допомогу всій нації». Певно, душі козаків та польських вояків, які разом бились під Хотином проти Османської орди, на небесах упросили нащадків забути про всі наступні суперечки двох народів. У той час, коли польські гурти, політики та журналісти підтримують українців (ще один доказ цього — стаття «Тільки докажіть, браття, що ви — козацького роду» колеги з Любліна Яна Федірка на 3-й сторінці сьогоднішнього номера), кліп нашого музиканта Івана Дорна заборонили показувати на російських телеканалах лише через те, що танцівники одягнуті у футболки із зображенням малого герба України — Тризуба. То чи братній народ той, хто дає кредит за певні поступки, але відбирає українську історію, культуру, мову, зрештою, тепер і свободу, чи той, хто визнає нас вільною суверенною державою? Днями Асоціація польських журналістів оголосила відкритий збір коштів для наших колег, які постраждали під час масових акцій протесту на Євромайданах в Україні. — Підтримаймо українських медійників, які стали мішенню для атак правоохоронців! Не залишмо їх наодинці. Покажімо солідарність і не будьмо байдужими до насилля над журналістами у великій європейській країні, — закликали члени польського об’єднання. … Вкотре замість виступу опозиційних лідерів вмикаю пісню польського гурту, тішуся своїм дворічним «екстремістом», якому вона дуже подобається, та щиро вірю: «Ще не вмерла, не вмерла Україна». І нащадки хотинських козаків на Майдані це доводять щодень.
